Пригоди доброго вояка Швейка

98При полевій проповіди мусить чоловік справді мати головуна карку. Полевий вівтар маємо. Він розкладається.”„Але, Єзус - Марія!” закликав по хвилі курат. „Власне, мине маємо вівтаря. Знаєте, де наш вівтар? Я сховав його буву канапу, а ми канапу продали. Алеж ми осли!”„Так, це є нещастя, пане фельдкурат,” сказав Швейк, невиходячи з рівноваги, „я справді знаю того старого ганделеса,але вчора я бачився з його жінкою і вона сказала мені, щойого засадили до арешту за якусь крадену шафу, а наша канапавже є в якогось учителя на Вршовицях. Ото усе клопітз тим вівтарем! Найкраще зробимо, як випємо грог і підемошукати, бо я думаю, що без полевого вівтаря годі відправлятиполеву службу Божу.”„Нам справді бракує ще тільки вівтаря,” сказав курат.„Все інше вже є приготоване на площі вправ. Столярі зробилитам таке підвисшення, а решту, що потрібне, позичимо.„Ну, то ходім передусім шукати за вівтарем”, сказавШвейк, „це вже досить пізно!”„Я мушу ще переодягнутися йвипити ще один грог”, сказавкурат.Нарешті вийшли з дому і направилися в сторону де мешкалажінка ганделеса. По дорозі розказав курат Швейкови, щовін учора виграв показну суму грошей в карти і коли все випадедобре, то ще викупить той фортепян із заставного уряду.Від заспаної жінки торговця старими меблями вивідалиадресу учителя на Вршовицях, який купив канапу. Тож пішлипішки на Вршовиці* бо курат сказав, що мусить перейтися посвіжім воздусі, щоби відсвіжити свої думки.На Вршовицях ждала їх в домі учителя, старенького богобоязливогочоловічка, немила несподіванка. А саме: Як учительзнайшов у канапі полевий вівтар, в нім збудилося припущення,що це є якийсь знак Божий, отже він відніс той вівтардо церкви в Вршовицях і дарував його до захристії, причім поставив одну свою умову: Щоби на задній стороні вівтарявмістити напис: „Офірував на славу Богу пан Коляржік,учитель емерит, в році Божім 1914.”Старого застали лише в калєсонах і в сорочці і тому вінбув дуже збентежений. З розмови з ним показалося, що вінприписував знахідці вівтаря значіння чуда. Коли він купив канапу,шептав йому якийсь внутрішний голос: „Подивися, щоє в шуфляді канапи.” Йому навіть приснилося, що до нього