Пригоди доброго вояка Швейка

41„Так, так! Неодин ще звідти не верне!” сказав зітхаючиШвейк. „Дайте мені чарку руму!”І саме, коли Швейк вихилив другу чарку руму, отворилисядвері і в господу увійшов агент Бретшнайдер. Він обкинув цілукімнату бистрим поліцейським оком, а побачивши Швейка, присівсяколо нього, замовив собі пиво і ждав, що Швейк будеговорити.Швейк узяв з цьвяха якусь газету і читаючи оголошенняна останній сторінці, промовив:„Ну, дивіться, той Чімпера на Страшкові ч. 5, почта Рачіново,продає своє господарство з 13 моргами поля, а школайзалізниця в місци!”Агент побубнив нервово пальцями по столі, обернувся доШвейка і сказав:„Але мене дивує, пане Швейк, чого це так інтересує васте господарство!”„Ах, це ви, пане!” закликав Швейк, подаючи агентови руку.„Я не пізнав вас, у мене дуже зла память. Останній раз, колине милюся — ми мабуть бачилися в дирекції поліції. Щ ож випоробляєте від того часу? Заходите сюди часто?”„Нині прийшов я сюди ради вас”, сказав агент поліції,„мені сказали в дирекції, що ви торгуєте псами. Я потебуюдоброго мопса, або шпіца, або щось подібного”.„Щось подібного можу вам вистарати”, сказав Швейк, „чибажаєте собі чистої раси пса, чи такого звичайного кундля?”,УЯ думаю, що я волівби мати чисто расового!” відповівБретшнайдер.„А не здавбися вам правдивий поліційний пес?” запитавсяШвейк. „Такий, що зараз уміє все винюхати і зловити злочинця!Один різник на Вршовицях має такого і він запрягаєтого пса до візка. Той пес, як то кажуть, розминувся зі своїмпризначенням”.„Я хотівби мати шпіца”, сказав агент з уміркованим спокоєм,„шпіца, який не кусає”.„Отже ви бажаєте беззубого шпіца? Я знаю такого. Маєйого один в Дейвіцах”.„А може краще таки мопса” — заговорив знову нерішучоБретшнайдер, який на псах ані взуб не розумівся, і якби не приказз дирекції поліції, щоб він удався зі Швейком у той інтерес,то ніколи йне говоривби про пси.Але приказ був ясний, виразний і твердий. Агент мав під