Пригоди доброго вояка Швейка

161робить під себе,його годують, як дитину. Недавно казав якийсьпанок у господі, що цісар має дві няньки і тричі денно ссецицьку.”„Коби вже раз те все скінчилося", зітхнув ординанс, „щобивони нас не молотили і щоби Австрія, мала спокій”.І вони говорили так далі, аж Швейк запечатав Австріютакими словами: „Така ідіотична монархія не повинна бути насвіті”.А ордонанс додав:„Коли мене пішлють на фронт, то я покажу їм пяти!“Коли так далі продовжували висказувати думки йпоглядичеського народу, ордонанс сказав, що в Наході чути вже гармати,а російський цар за одну ніч буде в Кракові.Потім говорили про те, що з Чех вивозять збіжжа до Німеччиниі що німецькі жовніри дістають паліроси йчеколяду.Далі почали говорити про давні війни. Швейк замітив, щодавно, коли обложений замок^акидав неприятель смердячимигоршками, війна також не належала до приємности, мучитисясеред такого смроду. Він читав десь раз в якійсь старій книжці,що в одній війні три роки облягав ворог один замок і тількитаким способом здобув його.Він бувби певно сказав ще не одно цікаве йповчаюче, алерозмову перервав поручник Люкаш, який впав, мов грім, дохати, кинув на Швейка страшним поглядом, попідписував папери,відпустив ордонанса і кивнув на Швейка, щоби пішовз ним до кімнати.Очі поручника сипали іскри гніву. Він сів на кріслі і роздумував,як має зачати мордувати Швейка.„Найперше дам йому двічи в лице“, міркував собі поручник,потім розібіО йому ніс і відірву вуха, а що далі буде,то прийде само собою".А на нього дивилися сердечні, щирі, добродушні йневинніочі Швейка, що не почувався до жадної вини і пробував перерватитишину перед бурею скромними словами:„Голошу слухняно, пане поручнику, що згинув вам ангорськийкіт. Він зїв пасту до чобіт і здох. Я кинув його допивниці. Такого доброго і гарного кота ви вже не дістанете."„Щ о мені зробити з тим дурнем?" подумав собі поручник,„у нього такий ідіотичний вираз!"А добросердечні Швейкові очі променіли ясною мягкістю11