Пригоди доброго вояка Швейка

80„Мельдую послушно, пане фельдкурат, що горівку ні, алерум!”„Добре! Дивіться на того вояка. Я визичив собі його відпана оберляйтнанта Фелфдгубера, це його пуцфлєк.* І війне пе нічого, бо він є аб - аб - аб - стинент чистої води і томупє тільки чисту воду і тому мусить іти з маршкомпаніею нафронт, бо я не люблю таких. Це не чура, це корова, що пе водуі ричить як віл.”Він звернувся до жовніра: „Ти, абстиненте! Ти не встидаєшся?Тобі варто дати поза вуха!”Тепер курат звернув увагу на тих двох, що привелиШвейка і тепер старалися з останніх сил стояти просто, алехиталися як берези під вітром, підпираючися своїми крісами.„Ви певно пя - пя - пяні!” говорив не дуже тверезий курат.„Ви впилися в службі і за це я вас скажу замкнути ІШвейку! Відберіть їм кріси, поведіть їх до кухні і вартуйтеїх, доки не прийде патруля,** яку я закличу, щоби їх відпровадила.Я зараз зателє - лє - лє - фоную до канце - це - целярії”.І так здійснилися йтут слова Наполєона, що на війні кождоїхвилини зміняється ситуація.”Ранком вели ті два Швейка на остро і боялися, щоби вінїм не втік, потім він сам приволік їх на місце і вкінці сам мусівїх вартувати.Зпочатку вони навіть не усвідомили собі тої зміни. Щойно,як сіли в кухні і побачили Швейка з кріеом коло дверей, засвітилосяїм у голові.„Я напивсяби щось!” сказав малий, грубий, підчас, коливисокий знову посумнів і сказав, що це все є підла зрада. Вінпочав явно і голосно обвинувачувати Швейка, що він довівїх до такого нещастя, і закинув йому, що він брехав їм, щонібито завтра його повісять; тому вони змилувалися над ним.Тепер видно, що це все були лише збитки і брехня.Швейк мовчав і тільки ходив коло дверей сюди йтуди.„Ми були осли!” кричав високий. Вкінці, як Швейк ужевислухав обох, сказав він:„Тепер принайменше бачите, що війна то не є булка з медом.Я сповняю свій обовязок. Я передтим попався був так, яктепер ви — але по просту сказавши, я родився в чіпци.”„Я напивсяби щось!” сказав розпучливо грубий вдруге.* Згірдлива назва на чуру. ** Стежа.