Пригоди доброго вояка Швейка

154побачив пса Макса, який зараз показав свою радість, що зновубачить жовніра зі шаблею.На питання, звідки цей пес і скільки коштує, відповівШвейк з повним спокоєм, що він дістав пса від одного своготовариша, що саме відійшов на фронт.„Добре, Швейку“, сказав поручник, бавлячися з Максом,„на першого дістанете від мене пятьдесять корон за пса”.„Цего не можу приняти, пане поручнику!”„Швейк", сказав поручник строго, „коли ви вступили домене на службу, я заявив вам, що ви мусите слухати кождогомого слова. Коли я кажу, що ви дістанете пятьдесять корон,то ви мусите ті гроші прийняти і пропити. Щ о зробите з тимипятьдесять коронами, Швейку?"„Голошу слухняно, пане поручнику, що я їх згідно з приказомпропю".„А якби я випадково про це забув, Швейку, то приказуювам, мені замельдувати, що я маю вам дати за цего пса пятьдесятькорон. Розуміли? Не має пес бліх? Викупайте йогодобре і вичешіть. Завтра маю службу, але післязавтра підуз ним на прохід.Підчас коли Швейк купав Макса, тоді полковник, йогобувший пан, проклинав і лаявся в дома, на чім світ, і грозив,що він поставить того, хто вкрав його пса, перед полевий суд,скаже його застрілити, повісити, замкнути на двацять літ дотюрми і посікти на січку.„А чорт би його мучив!" кричав полковник на цілу хату,аж вікна звеніли. „З такими скритовбійниками я скоро дамсобі раду!"Над Швейком і поручником Люкашем затяглася чорнахмара і грозила бурею.