Пригоди доброго вояка Швейка

110чоловік забавить нас, або оповість нам які анекдоти, а вінвимагає, щоби я вам приказав, щоби ви не вмішувалися, хочви вже двічи завдали собі через него немалого труду. Такоговечора, коли я стою перед таким важним духовним обовязком,де я мушу всі свої змисли йдумки звернути до неба, він докучаємені тою дурною історією ізза паршивих 1200 корон,відвертає мої думки від іспиту моєї совісти, від Бога, і хоче,щоби я йому щераз сказав, що тепер я не дам йому ані сотика.Я не хочу з ним довше говорити, бо не хочу псувати собітою справою такого врочистого вечора. Скажіть йому, Швейку,самі: „Пан фельдкурат не дасть вам нічого!”Швейк приступив до гостя і заревів йому в ліве вухо:„Пан фельдкурат не дасть вам, паночку, нічого!”Та енергічний віритель сидів далі і не рушився.„Швейку”, заговорив тепер курат, „як довго він думаєще тут вивалювати на нас очі?”„Я не рушуся звідси, доки не дістану свої гроші!” сказавуперто панок.Тоді фельдкурат встав, підійшов до вікна і сказав: „В такімразі передаю вам його у ваші руки, Швейку.”„То ходіть, паночку ласкавий", сказав Швейк, „в ТройціБог пробуває!”І він повторив свою роботу скоро і зручно. Вхопив гостяза ковнір і викинув за двері, підчас коли курат тарабанивпальцями по шибі йсвистав собі жалібний марш.Цей вечір, присвячений роздумуванням, переходив кількафаз. Скінчилося на тім, що ще коло півночі було чути з кватиріголос курата і Швейка, як вони співали:,,Як ми з міста виходили,Всі дівчата сльози лили,Гей !”* * *У військовій лічниці ждало двоєїюдей на останнє помазання.Один старий майор і якийсь резервовий офіцер, в цивілюурядник банку. Оба були ранені в Карпатах. Але ще тоїночі, коли фельдкурат Кац так ревно приготовлявся до тої релігійноїчинности, вони оба повмирали. Коли ранком приїхавкурат зі Швейком до шпиталю, вони оба лежали ще на своїхліжках, але вже студені.Та курат пішов до канцелярії і почав домагатися 150 коронза труд і за оливу. Комендант почав сваритися, що не