142я запропонував ласкавій добродійці перебути в мене. Тут вонапідчас свого побуту в Празі була вільна і безпечна від усякоїнеприємности. По старій знайомости — “В тій хвилі торговець хмелем закашляв і сказав: „КатяСправді дивна жінка, пане оберляйтнант. Прийміть мою щиросердечнуподяку за все, що ви для неї вчинили. Ні з цьогоні з того прийде їй на думку, їхати до Праги, каже, що хочелічити свої нерви; я подорожую, вертаю до дому, а хата порожна.Каті нема." Силуючися, прибрати щирий вид, погрозиввін жінці пальцем і запитав її з силуваною усмішкою: „Ти певнодумала собі, що як я в дорозі, то і ти можеш подорожувати?Ти певно йнедумала про це, що — “Поручник Люкаш побачив, що розмова сходить на неприємнітори, тож знову взяв за рамя торговця і повів його домапи, а вказуючи на підчеркнені на ній місця, говорив: „Я щезабув звернути вашу увагу на незвичайно замітну обставину.А саліе на цей великий, звернений на полудневий захід лук, деоця група гір творить великий мостовий причілок. Сюди зверненаофензива союзних держав. Через замкнення цего шляху,який лучить мостовий причілок з найважнішою оборонною лінієюворога, мусить бути перервана сполука між правим криломі між північною армією над Вислою. Чи тепер вам це всеясне, пане Вендлєр?"Вендлєр відповів, що йому це все дуже ясне, а що він,при своїй незвичайній тактовности, побоювався, що його словамігби поручник зрозуміти як натяк на щось інше, то вінсказав, сідаючи на своє місце: „Наш хміль втратив через цювійну ринок збуту за границею. Франція, Англія, Росія і Балкантепер для хмелю втрачені. Посилаємо ще хміль до Італії,але я боюся, що може ще йІталія вмішається до війни. Ну,але потім ,як наші виграють, то ми будемо диктувати ціни нахміль."„Італія заховає повну невтральність", потішав його поручник,„це є — "„ну, то чому не годиться вона на те, щоби пристати досоюзу з Австро - Угорщиною і Німеччиною, чому вона насзраджує — заревів раптом на всю хату почервонілий хмеляр,якому нагло приступило все до голови: війна, хміль і жінка —зрадниця, „я ждав і надіявся, що Італія піде проти Франціїі Сербії. В такім разі війна вже булаби скінчена! А тут.хмільплісніє по магазинах, внутрішнокраєві обороти дуже слабі,вивіз рівний нулі, а Італія заховує невтральність! Чогож вона
143ще в році 1912 відновила з нами потрійний союз? Де є італійськийміністр закордонних справ маркіз ді* Сан Джуліяно? Щ оробить той добродій? Чи він спить, чи що? Чи ви знаєте, якийоборот мав я в однім році перед війною, а який тепер?"„Не думайте собі , що я не помічаю і не обсервую подій",кричав далі лютий торговець хмелем і дивився скажено на поручника,який спокійно курив папіроску. „Чому відійшли німціназад на границі своєї держави, хотяй уже були під Парижем?Чому між Мозою і Мозелею проводиться сильні гарматні бої?Чи знаєте, що в Комбр і у Вевр коло Марш спалено три броварі,до яких ми рік - річно висилали понад 500 мішків хмелю?А в Воґезах згорів бровар Гарємана Вайлєра, в Нідераснахколо Мільгавзен зрівнано з землею величезний бровар! Це означаєдля моєї фірми втрату 1200 мішків хмелю річно! Шістьразів билися німці з бельгійцями за бровар Клєстергок, а цезнову для мене втрата 3500 мішків річно!"Вендлєр не міг з люти говорити далі, він нагло підійшовдо своєї жінки і сказав: „Каті, ти зараз поїдеш зі мною. Іди,одягайся!“„Мене так зворушують ці всі події, сказав він оправдуючимтоном до поручника, „раніше я був звичайно спокійніший".1 коли пані Вендлєрова пішла переодягнутися до дороги,сказав він нишком до поручника: „Це зробила вона не першийраз. Минулого року втікла з одним суплєнтом*) і я знайшов їїаж в Аграмі. При тій нагоді заключив я з тамошнім міськимброваром контракт на доставу 600 мішків хмелю".„Ба, ба" — говорив він далі — „полуднє було для насвзагалі копальнею золота! Наш хміль ішов аж до Царгороду.А нині я на половину зруйнований. Якби ще до того уряд захотівобмежити виріб пива, то це булоби для нас останнімсмертельним ударом".І запалюючи собі подану папіроску, говорив він у розпуці:„Сама Варшава купувала 2300 мішків хмелю. Найбільший броварє там бровар Авґустинський. Заступник був звичайнов мене що року в гостях. Це чиста розпука. Ще добре, щов мене нема дітей".На ці слова хмеляря, які мали бути льогічним закінченняммови про щорічні відвідини заступника варшавського бровару,*) Молодий учитель гімназії.
- Page 3 and 4:
ЯРОСЛАВ ГАШЕКП Р И
- Page 5 and 6:
СЛОВО ВІД ВИДАВНИЦ
- Page 7 and 8:
це той духовий ґрун
- Page 9:
9ВСТУП АВТОРА ПОВІС
- Page 12 and 13:
12того з Конопішт*),
- Page 14 and 15:
14гадуєте собі, як в
- Page 16 and 17:
16„В Сараєві зробил
- Page 18 and 19:
18найяснішого пана
- Page 20 and 21:
20II.ШВЕЙК НА ПОЛІЦІЇ
- Page 22 and 23:
22„А знаєте, про що
- Page 24 and 25:
24„Вони, бестії, обф
- Page 26 and 27:
26„Перед хвилиною п
- Page 28 and 29:
28Та Швейк мав щастя
- Page 30 and 31:
зомилився, це не то
- Page 32 and 33:
32Предсідник комісі
- Page 34 and 35:
34А кождий — як кажу
- Page 36 and 37:
36симулянт, я е прав
- Page 38 and 39:
38„Я це предсказав
- Page 40 and 41:
40„Обережність є ма
- Page 42 and 43:
42покришкою закупна
- Page 44 and 45:
44Та Швейк наставав
- Page 46 and 47:
46VI.ШВЕЙК ІДЕ НА ВІЙ
- Page 48 and 49:
48„Паночку, що вам?
- Page 50 and 51:
50„Кертайх!”, не бу
- Page 52 and 53:
524. ступінь: На проч
- Page 54 and 55:
54на сорок вісім год
- Page 56 and 57:
56озвався хтось з лі
- Page 58 and 59:
58Фельдфебель був б
- Page 60 and 61:
60чисто, що ви до сме
- Page 62 and 63:
62дивого рака в горл
- Page 64 and 65:
64Спеціяльний рід а
- Page 66 and 67:
66або пробує звідси
- Page 68 and 69:
68„То ще не все”, ві
- Page 70 and 71:
70„Але ви мені зачи
- Page 72 and 73:
72Берніса, то Берніс
- Page 74 and 75:
74,,Аж до дальшого рі
- Page 76 and 77:
76також завелика і с
- Page 78 and 79:
78„Я купив тобі пон
- Page 80 and 81:
80„Мельдую послушн
- Page 82 and 83:
2.І так Швейк став ч
- Page 84 and 85:
84Потім він замовк,
- Page 86 and 87:
86Хвилю говорив він
- Page 88 and 89:
88„Ви хочете мене н
- Page 90 and 91:
90курат, „крім того
- Page 92 and 93: 92„Я подав їм адрес
- Page 94 and 95: 944.В ті дні припадаю
- Page 96 and 97: 96пали в нещастя! Не
- Page 98 and 99: 98При полевій пропо
- Page 100 and 101: 100язно, одягаючись,
- Page 102 and 103: 102XI.КЛОПОТИ ШВЕЙКА
- Page 104 and 105: 104собі індійського
- Page 106 and 107: 106„Чи ви вже скінчи
- Page 108 and 109: 108ди, посіти ласкав
- Page 110 and 111: 110чоловік забавить
- Page 112 and 113: 112шканці потерпіли.
- Page 114 and 115: 114сказав: „Скільки
- Page 116 and 117: 116навмисне тягнути
- Page 118 and 119: 118мене, шматуй мене,
- Page 120 and 121: 120сів мусів бути по
- Page 122 and 123: 122Пострах починав в
- Page 124 and 125: 124Зрештою він був д
- Page 126 and 127: 126лу брехню і всяке
- Page 128 and 129: 128Він переревав і п
- Page 130 and 131: 130схрупав разом з п
- Page 132 and 133: 132службу, то ви може
- Page 134 and 135: 134я не знаю нічогіс
- Page 136 and 137: 136падку побудуєте
- Page 138 and 139: 138Швейк втирав піт,
- Page 140 and 141: 140брати. У Вшенорах*
- Page 144 and 145: 144поручник Люкаш тр
- Page 146 and 147: 146Останнього слова
- Page 148 and 149: 148„Щ о дня в осмій г
- Page 150 and 151: 150дбав собі раз на м
- Page 152 and 153: 152маєш його з Липсь
- Page 154 and 155: 154побачив пса Макса
- Page 156 and 157: 156разом, звязаних і
- Page 158 and 159: 158Макс скакав весел
- Page 160 and 161: 160„На фронті, пане
- Page 162 and 163: 162і ніжністю та пов
- Page 164 and 165: 164однаково увільни
- Page 166 and 167: 166„Отже, слухайте,