22„А знаєте, про що ходить?"„Ні, я не інтересуюся нічим”.„Але це повинно вас інтересувати!” говорив упертийпанок.„Не знаю, що повинно мене інтересувати” — боронивсячоловік. — „Я зїв свою вечерю, закурив свою люльку, пю своєпиво — і не люблю читати газет. Чого ви чіпаєтеся мене?”,,То вас не інтересує навіть те убійство, що сталося в Сараєві?”„Мене не цікавить взагалі жадне убійство, чи то в Сараєві,чи в Празі, чи в Відні, чи в Льондоні. На це є уряди, поліція,суди — вони нехай тим інтересуються. Зрештою, як кого вбють,то добре йому так! Чому дурак не стережеться і не вважає насебе, але дає себе вбити?”Почувши такі слова, шпіцель зараз арештував чоловікаі привів до тюрми, де він тільки заєдио повтаряв:„Я не винен, я не винен! Я нічим не інтересуюся!”Коли Швейк вислухав історію кождого з арештованих,почав сам говорити, але так, що всім їм відібрав останній проміньнадії на ратунок.„О, з нами дуже погано! Не думайте, що вам або мені нічогоне буде! Коли вже настали такі часи, що на архикнязівстріляють, як на заяців, то йне диво, що нас тягн/ть на поліцію.Це все робиться для величі і для слави, щоб^ про Фердинандабільше говорили в день його похорону. Нас тут ще більшебуде. І чим більше, тим краще, бо буде веселійше. Як я щеслужив при війську, то раз замкнули пів нашої компанії. А скільки то і невинних людей засуджують! І то не лише при війську,але йперед судами. Раз засудили якусь жінку за це, що воназадусила свої новонароджені близнята. І хоча вона присягала,на чім світ, що вона близнят не задусила, бо вродила лишеодну дитину і то дівчинку, і задусила її зовсім без болю, томимо того засудили її таки за злочин подвійного морду. Аботой невинний циган, що на Різдво вломився до тої пекарні! Вінприсягав, що хотів тільки загрітися, але це йому не помогло.Як уже суд візьме щось у руки, то не добре. Але так муситьбути. Може не всі люде такі злодії, за яких їх уважають, алеяк тут розріжнити порядного від злодія, а ще нині, в такі неспокійнічаси, коли так подіравили'того Фердинанда! Як я бувпри війську, то при нашім регіменті в Будейовицях застріливхтось в лісі за площею вправ пса нашого капітана. Коли капітанпро це довідався, скликав нашу сотню і дав приказ, щоби
23що десятий муж виступив наперед. Розуміється — я такожбув десятий — і так мусіли ми стояти „позір” і ні мру-мру. Капітанобійшов нас довкола і говорить:„Ви злодії, ви гільтяї, ви псярники, ви бандити, ви перістігієни, я мігби вас усіх за того свого пса порізати на шкварки,посічи на січку, постріляти і зробити з вас капусту. Але щобиви знали, що я вас не пощаджу, то даю вам усім десять днівкасарняного арешту! — Отже бачите, — говорив Швейк —тоді ходило лише о собачку, і терпіло стільки люда, а сьогодняходить о самого архикнязя! І тому страх мусить бути, щобита жалоба була щось варта!”„Я не винен, я* не винен!” повторював далі один з арештованих.„Ісус Христос був також невинний” — сказав Швейк, „алефарисеї його розпняли на хресті. Нікому ніколи не залежалона невинному чоловікови. Тримати губу і далі служити! — якговорили нам завжди при війську...”Швейк ліг собі по цих словах на причу і заснув, як дитина.Тимчасом привели до тої келії ще двох. Один був босняк.Він ходив по кімнаті з кута в кут, скреготав зубами і повторювавраз в раз: „А матері твоїй! А матері твоїй!” Він страшеннолютився, бо йому взяли кошик з овочами, які він продававна вулиці і той кошик пропав на поліції.Другий „гість” то був Палівец, властитель господи „Підчашею", добрий знакомий Швейка. Він зараз побачив Швейка,збудив його і сказав розпучливим голосом:„Бачите, я вже також тут!“ Швейк привитався з ним сердечноі сказав:„Оце мені дуже подобається. Я знав, що той пан дотримаєслова, тільки не сподівався, що так точно. Казав", що прийдепо вас ще нині — і дивіть, таки прийшов! Така точність — тогарна річ!“„Така точність мені до задниці потрібна!” сказав Палівеці запитав Швейка на боці, чи другі арештовані не є злодії, бойому, як чоловікови інтересу, моглоби це пошкодити, якби людедовідалися, що він сидів зі злодіями.Швейк пояснив йому, що всі арештовані, крім одного,який сидить за намаганий морд, попали сюди через того архикнязяі Сараєво.Палівец відповів на це гордо, що він не попав сюди черезякогось там ідіота архикнязя, але через самого цісаря! А щоце зацікавило всіх, то він розповів їм докладно, як то проклятімухи обробили портрет цісаря.
- Page 3 and 4: ЯРОСЛАВ ГАШЕКП Р И
- Page 5 and 6: СЛОВО ВІД ВИДАВНИЦ
- Page 7 and 8: це той духовий ґрун
- Page 9: 9ВСТУП АВТОРА ПОВІС
- Page 12 and 13: 12того з Конопішт*),
- Page 14 and 15: 14гадуєте собі, як в
- Page 16 and 17: 16„В Сараєві зробил
- Page 18 and 19: 18найяснішого пана
- Page 20 and 21: 20II.ШВЕЙК НА ПОЛІЦІЇ
- Page 24 and 25: 24„Вони, бестії, обф
- Page 26 and 27: 26„Перед хвилиною п
- Page 28 and 29: 28Та Швейк мав щастя
- Page 30 and 31: зомилився, це не то
- Page 32 and 33: 32Предсідник комісі
- Page 34 and 35: 34А кождий — як кажу
- Page 36 and 37: 36симулянт, я е прав
- Page 38 and 39: 38„Я це предсказав
- Page 40 and 41: 40„Обережність є ма
- Page 42 and 43: 42покришкою закупна
- Page 44 and 45: 44Та Швейк наставав
- Page 46 and 47: 46VI.ШВЕЙК ІДЕ НА ВІЙ
- Page 48 and 49: 48„Паночку, що вам?
- Page 50 and 51: 50„Кертайх!”, не бу
- Page 52 and 53: 524. ступінь: На проч
- Page 54 and 55: 54на сорок вісім год
- Page 56 and 57: 56озвався хтось з лі
- Page 58 and 59: 58Фельдфебель був б
- Page 60 and 61: 60чисто, що ви до сме
- Page 62 and 63: 62дивого рака в горл
- Page 64 and 65: 64Спеціяльний рід а
- Page 66 and 67: 66або пробує звідси
- Page 68 and 69: 68„То ще не все”, ві
- Page 70 and 71: 70„Але ви мені зачи
- Page 72 and 73:
72Берніса, то Берніс
- Page 74 and 75:
74,,Аж до дальшого рі
- Page 76 and 77:
76також завелика і с
- Page 78 and 79:
78„Я купив тобі пон
- Page 80 and 81:
80„Мельдую послушн
- Page 82 and 83:
2.І так Швейк став ч
- Page 84 and 85:
84Потім він замовк,
- Page 86 and 87:
86Хвилю говорив він
- Page 88 and 89:
88„Ви хочете мене н
- Page 90 and 91:
90курат, „крім того
- Page 92 and 93:
92„Я подав їм адрес
- Page 94 and 95:
944.В ті дні припадаю
- Page 96 and 97:
96пали в нещастя! Не
- Page 98 and 99:
98При полевій пропо
- Page 100 and 101:
100язно, одягаючись,
- Page 102 and 103:
102XI.КЛОПОТИ ШВЕЙКА
- Page 104 and 105:
104собі індійського
- Page 106 and 107:
106„Чи ви вже скінчи
- Page 108 and 109:
108ди, посіти ласкав
- Page 110 and 111:
110чоловік забавить
- Page 112 and 113:
112шканці потерпіли.
- Page 114 and 115:
114сказав: „Скільки
- Page 116 and 117:
116навмисне тягнути
- Page 118 and 119:
118мене, шматуй мене,
- Page 120 and 121:
120сів мусів бути по
- Page 122 and 123:
122Пострах починав в
- Page 124 and 125:
124Зрештою він був д
- Page 126 and 127:
126лу брехню і всяке
- Page 128 and 129:
128Він переревав і п
- Page 130 and 131:
130схрупав разом з п
- Page 132 and 133:
132службу, то ви може
- Page 134 and 135:
134я не знаю нічогіс
- Page 136 and 137:
136падку побудуєте
- Page 138 and 139:
138Швейк втирав піт,
- Page 140 and 141:
140брати. У Вшенорах*
- Page 142 and 143:
142я запропонував ла
- Page 144 and 145:
144поручник Люкаш тр
- Page 146 and 147:
146Останнього слова
- Page 148 and 149:
148„Щ о дня в осмій г
- Page 150 and 151:
150дбав собі раз на м
- Page 152 and 153:
152маєш його з Липсь
- Page 154 and 155:
154побачив пса Макса
- Page 156 and 157:
156разом, звязаних і
- Page 158 and 159:
158Макс скакав весел
- Page 160 and 161:
160„На фронті, пане
- Page 162 and 163:
162і ніжністю та пов
- Page 164 and 165:
164однаково увільни
- Page 166 and 167:
166„Отже, слухайте,