Пригоди доброго вояка Швейка

118мене, шматуй мене, забий мене! Я не заслугую нічо ліпшого.Знаєш, ідо я є ?І фельдкурат, втискаючи заплакане лице в подушку, говоривніжним, мягким голосом:,,Я є безхарактерний нікчемний злодюга!"І заснув, як по купелі.Слідуючого дня пішов курат, виминаючи поглядів Швейка,вчасно з дому і вернувся аж пізно в ночі з якимось грубимжовніром.„Покажіть йому, Швейку/' сказав він, знову виминаючипогляд Швейка, „де що лежить, щоби він визнавався, і повчітьйого, як вариться грог. А рано зголосіться у пана поручникаЛюкаша."Швейк провів останню ніч у курата разом з новим чуроюна науці варення грогу. Досвіта грубий інфантерист ледвовже тримався на ногах і тільки белендів під носом уривкиякихось народних пісень, які без сенсу перемішував одні з другими.Ґрог навчився він варити скоро.„За тебе я не маю страху!" сказав Швейк „з таким таланомти будеш у пана фельдкурата триматися довго.”І сталося. Того дня коло полудня поручник Люкаш першийраз мав честь оглядати добродушне усміхнене лице хороброговояка Швейка.Швейк прийшов, засалютував і сказав:,,Голошу слухняно, пане поручнику, я є той Швейк, якогопан фельдкурат програли учора до вас у карти!”