Пригоди доброго вояка Швейка

164однаково увільнилиби, бо такого дурня і матолка ще світ небачив. Подивіться на себе в зеркало. Чи вам не робиться слабо,як побачите своє малпяче лице? Ну, признайтеся, Швейку. Чиви подобаєтеся собі?"„Голошу слухняно, пане поручнику, що я не подобаюся самсобі, я виглядаю в тім зеркалі якось скривлено чи як. Раз булов китайця Станека таке черевате зеркало, що як хто став і подививсяв нього на себе, то здавалося йому, що мусить вертатите, що зїв. Губи так, голова так, черево, як у пяного каноніра,коротко, фігура. Раз прийшов туди намісник, глянуву те зеркало і зараз мусіли зеркало здійняти і сховати."Поручник відвернувся, застогнав, зітхнув і вважав за краще,звернутися до білої кави.„Швейк вийшов до кухні і за хвилю поручник почув з кухніпісню :„Ґрінвіль на війну іде,Машерує мов сокіл,А на гелмі* сонце грає,А дівчина умліває,Раз, два, три !"За хвилю співав іншої :„Ми вояки, молодці,Люблять нас дівчата всі,В нас є гроші, в нас є хліб,І за ковніром, як біб..."„Тобі, свинко справді нема при війську кривди", подумавсобі поручник і сплюнув.В дверях показалася голова Швейка: „Голошу слухняно,пане поручнику, прийшов з касарні ордонанс, щоби ви заразставилися перед паном оберштом."А довірочно додав:„Мабуть щось через того псючка!"„Я вже чув", сказав поручник, як ордонанс у передпокоюхотів йому повторити те саме.Це сказав він прибитим голосом і одягнувшися, кинувще один розпучливий та лютий погляд на Швейка й вийшовз хати.То не був рапорт, то було щось богато гірше. Полковниксидів дуже понурий в мягкім кріслі, коли поручник увійшовдо канцелярії.* Шолом, каска.