Пригоди доброго вояка Швейка

107„Я надіюся, пане фельдкурат, що та сума — “„Певно, певно, пане добродію”, перервав йому курат, „Яможу вам щераз повторити, що слівце „надіятися" скріпляє чоловікав його боротьбі з невзгодинами життя. Тож не тратьтей ви надії. Як красно, мати якийсь означений ідеал, бути невинною,чистою істотою, яка зичить гроші на вексель і має надію,що одержить їх на час з процентом! Надіятися, безпереривнонадіятися, що я вам зверну тих 1000 корон, хоча яне маю в кишені ані цілих сто!”„Отже ви” — лепетав гість.„Так, отже я — ”, перервав йому курат.Лице гостя прибрало знову лютий вигляд і посинілоз гніву.„Пане, це обман", сказав він, встаючи з крісла.„Вспокійтеся, ласкавий добродію".„Це обман!” кричав уперто гість, „ви надужили мойогодовіря!“„Пане”, сказав курат, „вам рішучо добре поділає змінавоздуху, тут для вас за душно."„Швейк!” крикнув він до кухні, „цей пан хоче піти насвіжий воздух!"„Голошу слухняно, пане фельдкурат, озвався голос Швейказ кухні, „що я того пана вже нині раз викинув за двері!“„Повторити!” сказав курат і його приказ був виконанийскоро, зручно і точно.„Це добре, пане фельдкурат, сказав Швейк, вернувши задиханийз сіней, „що ми того панка позбулися, заки він намне зробив тут якої кращої авантури. В Малешицях був одинкоршмар, письменний і очитаний такий, що на все вмів навестиякийсь уступ з біблії і коли він якого неспокійного гостяпотягнув стільцем по голові, завжди говорив: „Хто щадитьлюдину, не любить свого власного сина; та хто його любить,карає його завчасу! — Я тобі покажу тут у господі молотитися!”„Бачите, Швейку, як кінчиться з таким чоловіком, якийне шанує духовну особу?” говорив курат, сміючись. „СвятийІван Золотоустий сказав: „Хто шанує священика, шанує Христа,хто упокорює священика, Христа упокорює, бо священикє Його заступником.”— На завтра мусимо добре приготовитися. Зробіть яєшницюз шинкою, зваріть пунш, а потім будемо роздумуватинад суєтою цего світа, бо як стоїть у вечірній молитві: „Госпо­