Пригоди доброго вояка Швейка

153Але замісць того, щоби його викинути за двері, Швейксказав: „О, він не дурний! Це фільозоф, а не пес!" Вдарив псараз по хребті ременем і замачав йому морду в калабаню, так,що він потім ледво облизався.Пес скавулів через таку ганьбу і почав бігати по кухні,в розпуці обнюхуючи свій власний слід, потім підійшов безжадної принуки до стола, зїв кинену йому передше решту печінки,потім положився біля печі і вкінці заснув по незвичайнихпригодах того дня твердим сном.„Щ о я тобі довжний?" питався Швейк Бляніка, як тойпращався з ним.„Про це не згадуй, Швейку", сказав мягко Блянік, „длястарого камрата зроблю все, особливо, коли він служить привійську. Будь здоров, хлопче, і не провадь його ніколи черезплощу Гавлічка, щоби не сталося яке нещастя. А якби ти випадковопотребував ще якого пса, то знаєш, де я живу."Швейк дав псови добре виспатися, а тимчасом купив у різникачверть кільо печінки, зварив її і ждав, аж Макс пробудився,почувши варену печінку під носом.Пес проглотав печінку з великим смаком, а потім пішовзнов під двері і повторив свою попередню пробу з клямкою.„Макс!" закликав Швейк. „До мене!” Пес послухав недовідчиво.Швейк узяв його на коліна і почав його гладити, а песпочав ^ертіти хвостом і перший раз приязно полизав його руку,вхопивши її, тримав у зубах і дивився Швейкови розумно в очі,начеби говорив: „Нема ради, я'вже бачу, що я програв!"Швейк гладив пінчера далі і почав тихим голосом казатийому байку: „Отже був раз гарний песик, що називався Люкс.Він жив в одного полковника. Дівчина провадила його разна прохід і надійшов якийсь пан, що вкрав Люкса. Люкс прийшовдо одного поручника і тут перезвали його на Макс. Макс,дай лапу! Отже бачиш, лайдаку, ми будемо добрі товариші,якщо ти будеш порядний і послушний пес. Бо як ні, то побачиш,■що війна це не лизання меду".Макс зіскочив Швейкови з колін і почав весело скакатидовкола нього. До вечора, коли поручник надійшов з касарні,-був Швейк з Максом на найприязніщій стопі.Дивлячися на Макса, думав собі Швейк фільософічно:„Коли взяти на розум, то властиво кождий вояк, так, як цейпес, викрадений зі свого гнізда".Поручник Люкаш був дуже приємно заскочений, коли він