Пригоди доброго вояка Швейка

91вам і там не вдалося, тоді заставимо фортепян, а там нехайдіється, що хоче!Я зараз випишу вам до кождого по кілька слів. Але недайтеся так легко збути! Кажіть, що я дуже потребую, що яцілком „блянк”. Видумайте собі, що хочете, але не вертайтез порожними руками, бо піцілю вас на фронт. Запитайтеся сотникаШнабля, де він купує той орішняк і купіть мені дві фляшки.”Швейк сповнив свою задачу знаменито. Його простотайчесне обличча збудили в кождого повне довіря. Йому віриливсі, що це все, що він говорить, є чистіська правда.Швейк уважав за відповідне, не говорити ані в сотникаШнабля, ані в сотника Фішера, ані в поручника Малєра проце, що курат має платити футраш для коня. Він скріпив своюпросьбу тим, що заявив: „пан фельдкурат мусить платити аліменти!”*І всюди одержав по сто корон! Коли він, повний радостийтріумфу, вернувся на кватиру, йвиложив куратови 300 корон,курат, що вже тимчасом вмився й одягнувся, був дужездивований.„Я взяв нараз, щоби ми знову завтра, або післязавтране потребували журитися грішми. Пішло всюди досить гладко.Тільки перед паном капітаном Шнаблем я мусів падати на коліна.Це чиста бестія без серця. Але як я йому сказав, що мимусимо платити алімента — ”— „Аліменти?” повторив переляканий курат. „Щ о за аліменти?”„Ну, аліменти, пане фельдкурат. Виж самі казали, що яможу собі видумати, що хочу, тільки не смію вертати з порожнимируками. Ну, і я нічого іншого не міг видумати. В насплатив один швець пятьом дівчатам аліменти і коли йому забраклогрошей, то йшов зичити, і всі йому вірили й зичили,бо милосердилися, що він в такім нещастю.І вони мене питалися всі, що це за дівчина, а я сказав,,що вона дуже гарна, що не має навіть пятнайцять літ. Вонипиталися за її адресою.”„Ну, ну, ви вистроїли мені гарну історію, Швейку!” —застогнав фельдкурат, і почав нервово ходити по кімнаті.„Бійтеся Бога, що ви наговорили?! Це скандал,” говориввін, ловлячися за голову, „мені голова тріскає!”* Гроші на утримання нешлюбної дитини.