Пригоди доброго вояка Швейка

Судова лікарська комісія, яка мала прослідити, чи мозокШвейка мігби помістити в собі ті всі злочини, о які його посуджувавагент Бретшнайдер і директор поліції, складаласяз трьох незвичайно поважних лікарів, але кождий з них мавсвої окремі погляди і ріжні способи на те, аби вислідити хоробу.Три ріжні наукові погляди і психіятричні способи.Та коли ці всі три ріжні табори таки згодилися і видалилро Швейка один спільний осуд, то це треба приписати Швейкови;він уже при своїм вступі до кімнати, де урядувала такомісія, зробив на них таке сильне вражіння, що всі виробилисобі про нього однакове поняття.Вступивши до салі, він глянув на протилежну стіну, а побачившитам образ цісаря, закликав:„Мої панове, нехай живе цісар Франц Йосиф Перший!”Цего оклику було вже всім трьом досить, щоби належноосудити мозок Швейка. Вони завдали йому ще тільки по кількадрібних питань, щоби впевнитися в своїй думці.Один запитав:„Щ о лекше: радій чи олово?”„Я, прошу, не важив!" відповів добродушний Швейкі всміхнувся.Другий запитав:„Чи ви вірите, що буде кінець світа?"„Найперше мусівби я той кінець побачити", сказав Швейк,„але знаю одно цілком певно, що завтра ще не буде кінцясвіта".„Чи моглиби ви зміряти перекрій земської кулі?" питавтретій доктор.„Цего я не потрафивби, мої панове!" сказав Швейк. „Алепозвольте, що і я вам завдам одну загадку: Стоїть дім на триповерхи, в кождім поверсі є вісім вікон. На даху є два причілкиі два комини. На кождім поверсі живуть два льокатори. А теперскажіть мені, панове, в котрім році вмерла властителевитої камениці його бабка?"Всі три лікарі подивилися значучо на себе, а один ще завдавйому таке питання:„Не знаєте, яка найбільша глибина Тихого Океану?"„Того не знаю, прошу! Але думаю, що певно більша, якглибина Велтави під Вишеградом*)".31* Гора з руїнами замку в Празі.