Пригоди доброго вояка Швейка

87Він виявляв велику охоту до бійки і пробував кинутиШвейка з фіякра.Та коли Швейк успокоїв його і дав йому добре відчутисвою фізичну перевагу, запитався курат: „Чи нині понеділок,чи пятниця?“Він запитав далі, чи тепер червень, чи січень і взагалі почавставити Швейкови найчудачніші питання.„Чи ви жонаті? Чи любите їсти сир? Чи у вас дома є блощиці?Чи ваш пес переходив собачу пошесть?"Він почув якісь викиди совісти і почав говорити, що вінвинен комусь чоботи, батіг і сідло, та що перед роками мавкавалерську хоробу, яку лікував гіперманґаном.За хвилю забув, про що щойно говорив і почав з іншоїбочки.„Автотерм, горячі горшки, що задержують первісну теплотустрав і напоїв. Щ о ви про це думаєте, пане колего? Котрагра справедливіша: фербель чи „айнундцванціґ?"„Справді, я вже тебе десь раз бачив!" закликав він, зновувдивляючися у Швейка і пробуючи його обіймити за шию і поцілуватислинавими губами. „Ми ходили чейже разом до семінарії."„Ти добрий хлопець”, заговорив він дуже лагідне}, гладячисебе по своїй власній нозі, „але як ти виріс, відколи я тебене бачив! Радість, що я тебе бачу, переважує все моє горе!”Він попав тепер у поетичний настрійі почав говорити проповорот до сонця вдоволених лиць і горячих сердець.Нарешті доїхали і фіякер станув перед брамою його кватирі.Тепер була штука звести його з дорожки.„Алеж ми ще не є на місці!” кричав пяний. „Поможіть мені!ратуйте! мене хотять викрасти. Я хочу їхати далі!”Швейк і візник витягнули його з дорожки, як слимаказ його шкаралущі. Одну хвилю здавалося, що його розірвутьна шматки, бо він заперся був обома ногами за сидження.Але він сміявся голосно, що посмарував їх і кричав:„Ви перервете мене, панове!” Потім поволікли його черезвулицю до сіней дому, занесли до кімнати і мов повний мішоккинули на канапу.Він заявив, що за авто не платить, бо він його не замовляв,і треба було йому пояснювати з чверть години, що вонине їхали автом, але фіякром.Але йтоді він не згодився платити, кажучи, що він їздитьтільки каретами.