13.07.2015 Views

Пригоди доброго вояка Швейка

Пригоди доброго вояка Швейка

Пригоди доброго вояка Швейка

SHOW MORE
SHOW LESS
  • No tags were found...

Create successful ePaper yourself

Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.

73військового білля, обжалував за політику, вмовляючи в нього,що він десь у якійсь реставрації змовлявся з якимись людьмизорганізувати повстання проти Австрії і утворити з Чехії і Словаччиниосібну независиму державу з славянським королем.„Ми маємо на це документи”, запевнював він нещасногоцигана, „і тому не лишається вам нічого іншого, тільки признатися,в якій реставрації ви це робили і з якого полку булиті вояки, з котрими ви говорили і коли це було”.І нещасний циган видумав собі навіть день і назву реставраціїі число полку, а як вертав з переслухання, попросту втікчерез мур у світ.Швейк мовчав, наче могила, тому авдітор сказав: „Отжеви не хочете признатися до нічого, чому вас сюди привели?Скажіть мені, раджу вам по доброму, бо зараз я вам самскажу. Булоби одначе краще для вас, якби ви самі призналися,булаби кара менша. Це одно в нас є так, як у цивілістів: запризнання менша кара”.Нарешті заговорив Швейк добродушним голосом: „Голошуслухняно, пане судія, я тут в ґарнізоновий арешт попав,якзнайд а”.„Як то?” зацікавився авдітор. „Мельдую послушно, я можуце все пояснити дуже просто. В нас на нашій вулиці є одинвугляр, який мав дволітного гарного хлопчика, а той хлопчикпішов раз сам пішки з Виноградів аж на Лібень,* де йогознайшов поліцай, як хлопчик сидів на хіднику. Поліцай повівхлопця на комісаріят і там це дворічне дитя замкнули. А як бивоно могло було говорити і якби хтось був його запитав, защо воно там сидить, то булоби певно відповіло так, як я тепер,що воно знайда”.Острий погляд авдітора змірив Швейка з ніг до головиі задержався на його обличчу. З того обличча променіла такарівнодушність і невинність, що Берніс встав і почав скоро ходитипо кімнаті, і хто зна, що бувби він зробив зі Швейкомяк би не був прирік, відіслати його полевому духовникови.„Слухайте”, сказав він по хвилі, стаючи перед Швейком,„колиби я з вами ще раз десь зійшовся, то попамятайте собімене! — Відвести!”Вартовий відпровадив Швейка назад до келії ч. 16. Тимчасомавдітор закликав до себе профоса Слявіка.* Передмістя Праги.

Hooray! Your file is uploaded and ready to be published.

Saved successfully!

Ooh no, something went wrong!