66або пробує звідси втікати, тому авс! Сам собі пише вирок!Або борони тебе, Господи, як би прийшла сюди яка комісія,пожалуватися на щось! Як прийде інспекція і запитає тебе, чимаєш які зажалення, твоїм песячим обовязком є засалютуватиі сказати: Мельдую послушно, не маю жадних, я вповні задоволений.Повтори! Як маєш сказати?”„Мельдую послушно, не маю жадних! Я вповні задоволений!"повторив Швейк з таким лагідним виразом в очах і налици, що профос справді подумав, що Швейк говорить це щироі чесно.„Отже скидай з себе манатки аж до білизни і ходи під числошіснайцять", сказав профос на диво лагідно, не додаючисвоїх слів у роді „свинтуху”, „голото” або „батярино".В келії ч. 16. застав Швейк двайцять люда, роздітих докалєсонів і сорочки. Це були ті, що на їх паперах була примітка:„Остро стерегти, добре слідити!” і яких тепер справді дужеостро стережено, щоби котрий не втік.Якби ті всі калєсони були чисті, а у вікнах не було решіток,то можнаби на перший погляд подумати, що це гардеробаякоїсь лазні.Фельдфебель передав Швейка „командантови келії”, якомусьбородачеви з розхрістаною пазухою. Цей записав собіШвейка на клаптику паперу, який висів на стіні, і сказав:„Завтра буде в нас представлення. Нас поведуть до каплиціна проповідь. Ми в підштанцях будемо стояти під самоюамвоною. То буде комедія!”Так як у всіх інших тюрмах, так і тут тюремна каплицябула у всіх арештантів у великій пошані. Богослуження йпроповідьє знаменитим уріжнородненням в тюремній нудоті.З тим лучилася надія, що десь на коритарі, або в переході черезподвіря мож буде знайти недокурок папіроса, який буводним з вимріяних ідеалів цих нещасних людей.Крім того арештанти бавилися йпроповідю фельдкурата,*з огляду на його особу. В тюрмі правив богослуження і проповідувавфельдкурат Отто Кац. Це був з роду жид, який вихрестився,подібно як і австрійський архиепископ Кон. Але куратКац мав ще пестрійшу минувшину, як архиепископ Кон.Кац був сином збанкротованого властителя банкової контори,який утік до Америки. Сам Отто остав тут на бруку і незнав, що з собою почати. Отже вступив до війська, як одно* Військовий священик.
67річний доброволець і задумав там остати на завжди. Але закице вчинив, вихрестився, щоби зробити каріеру і дослужитисяранги.Вихрестившися, здав офіцерський іспит і лишився тут привійську, та навіть думав студіювати на штабовця. Але одногодня впився, кинув шаблю і вступив до монастиря, та йодягнувчорну рясу. Коли його висвятили, він пішов до свого полку,щоби виробити собі протекцію. Його іменували ,,фельдкуратом”.Він купив собі повіз з кіньми, їздив по Празі і бравживу участь у всіх офіцерських піятиках і гулянках. При тімнаробив богато довгів і був відомий як шахрай, що неретельнограв у карти.Курат Кац був приділений до тюремної каплиці по однімкураті, який зовсім не тішився любовю арештантів.Це був ніжний і лагідний чоловік, що просив і благав їх,щоби поправилися і вступили на кращу дорогу життя. Він завертавочима, зітхав і плакав, а це арештантів нудило.Не такий був курат Кац. Його проповіди, коли їх так можнаназвати, тішили йвеселили заключенців.Арештантів провадили до каплиці справді лише в білизні,а то тому, щоби жаден з них не міг втечи. їх уставляв профосабо Ржепа коло амвони і не спускав їх з ока. Котрий з нихмав щастя по дорозі знайти недокурок, клав його в уста і тримавза зубами через ціле богослуження, бо очевидно кишеньніяких у них не було.Інші арештанти в мундурі стояли оподалік і з великимвдоволенням оглядали тих бідних двайцять люда у білизні.„Габт ахт!”* кричав курат Кац, вийшовши на амвону.„До молитви! Всі говоріть за мною, що я буду говорити! А ти,злодюго, там на заді, не смаркай в руку, бо ти є в каплиці, абоя тебе замкну! Чи ви, свинтухи, не забули ще Отченашу?Отже пробуймо! — Так я сподівався, що не піде добре. Деж€и ви думали про Отченаш, нажершись мяса і фасолі та вилежавшисьна причах! Правда? Це вам не в голові?”Він поглядав з проповідниці вниз на тих двайцять білихарештантів, які так само, як і другі знаменито бавилися.„То прекрасна річ!” шепнув Швейк до свого сусіда, якогопідозрівали, що він за три корони відтяв свому товаришевивсі пальці правої руки, щоби його встеречи перед військовоюслужбою.* Позір!5*
- Page 3 and 4:
ЯРОСЛАВ ГАШЕКП Р И
- Page 5 and 6:
СЛОВО ВІД ВИДАВНИЦ
- Page 7 and 8:
це той духовий ґрун
- Page 9:
9ВСТУП АВТОРА ПОВІС
- Page 12 and 13:
12того з Конопішт*),
- Page 14 and 15:
14гадуєте собі, як в
- Page 16 and 17: 16„В Сараєві зробил
- Page 18 and 19: 18найяснішого пана
- Page 20 and 21: 20II.ШВЕЙК НА ПОЛІЦІЇ
- Page 22 and 23: 22„А знаєте, про що
- Page 24 and 25: 24„Вони, бестії, обф
- Page 26 and 27: 26„Перед хвилиною п
- Page 28 and 29: 28Та Швейк мав щастя
- Page 30 and 31: зомилився, це не то
- Page 32 and 33: 32Предсідник комісі
- Page 34 and 35: 34А кождий — як кажу
- Page 36 and 37: 36симулянт, я е прав
- Page 38 and 39: 38„Я це предсказав
- Page 40 and 41: 40„Обережність є ма
- Page 42 and 43: 42покришкою закупна
- Page 44 and 45: 44Та Швейк наставав
- Page 46 and 47: 46VI.ШВЕЙК ІДЕ НА ВІЙ
- Page 48 and 49: 48„Паночку, що вам?
- Page 50 and 51: 50„Кертайх!”, не бу
- Page 52 and 53: 524. ступінь: На проч
- Page 54 and 55: 54на сорок вісім год
- Page 56 and 57: 56озвався хтось з лі
- Page 58 and 59: 58Фельдфебель був б
- Page 60 and 61: 60чисто, що ви до сме
- Page 62 and 63: 62дивого рака в горл
- Page 64 and 65: 64Спеціяльний рід а
- Page 68 and 69: 68„То ще не все”, ві
- Page 70 and 71: 70„Але ви мені зачи
- Page 72 and 73: 72Берніса, то Берніс
- Page 74 and 75: 74,,Аж до дальшого рі
- Page 76 and 77: 76також завелика і с
- Page 78 and 79: 78„Я купив тобі пон
- Page 80 and 81: 80„Мельдую послушн
- Page 82 and 83: 2.І так Швейк став ч
- Page 84 and 85: 84Потім він замовк,
- Page 86 and 87: 86Хвилю говорив він
- Page 88 and 89: 88„Ви хочете мене н
- Page 90 and 91: 90курат, „крім того
- Page 92 and 93: 92„Я подав їм адрес
- Page 94 and 95: 944.В ті дні припадаю
- Page 96 and 97: 96пали в нещастя! Не
- Page 98 and 99: 98При полевій пропо
- Page 100 and 101: 100язно, одягаючись,
- Page 102 and 103: 102XI.КЛОПОТИ ШВЕЙКА
- Page 104 and 105: 104собі індійського
- Page 106 and 107: 106„Чи ви вже скінчи
- Page 108 and 109: 108ди, посіти ласкав
- Page 110 and 111: 110чоловік забавить
- Page 112 and 113: 112шканці потерпіли.
- Page 114 and 115: 114сказав: „Скільки
- Page 116 and 117:
116навмисне тягнути
- Page 118 and 119:
118мене, шматуй мене,
- Page 120 and 121:
120сів мусів бути по
- Page 122 and 123:
122Пострах починав в
- Page 124 and 125:
124Зрештою він був д
- Page 126 and 127:
126лу брехню і всяке
- Page 128 and 129:
128Він переревав і п
- Page 130 and 131:
130схрупав разом з п
- Page 132 and 133:
132службу, то ви може
- Page 134 and 135:
134я не знаю нічогіс
- Page 136 and 137:
136падку побудуєте
- Page 138 and 139:
138Швейк втирав піт,
- Page 140 and 141:
140брати. У Вшенорах*
- Page 142 and 143:
142я запропонував ла
- Page 144 and 145:
144поручник Люкаш тр
- Page 146 and 147:
146Останнього слова
- Page 148 and 149:
148„Щ о дня в осмій г
- Page 150 and 151:
150дбав собі раз на м
- Page 152 and 153:
152маєш його з Липсь
- Page 154 and 155:
154побачив пса Макса
- Page 156 and 157:
156разом, звязаних і
- Page 158 and 159:
158Макс скакав весел
- Page 160 and 161:
160„На фронті, пане
- Page 162 and 163:
162і ніжністю та пов
- Page 164 and 165:
164однаково увільни
- Page 166 and 167:
166„Отже, слухайте,