Пригоди доброго вояка Швейка

160„На фронті, пане поручнику, така пригода вдруге вас немоглаби стрінути. В запіллю ходити собі з краденими псами,то певно, що приємно. Так! І то з псом свого зверхника! В такімчасі, коли ми денно тратимо сто офіцерів на фронті. А оголошеньне читають панове. Я мігби сто літ оголошувати, щомені пропав пінчер, двіста літ, триста літ".Обершт висмаркався голосно, що було ознакою його гніву,і сказав : „Ви можете собі далі проходжуватися!”А сам обернувся і пішов з псом у другий бік, бючи тростинкоюпо краю свого плаща.Поручник дивився хвилину вслід за ним і нараз почув, якполковник знову крикнув там на когось „Гальт!“ То був біднийвояк, що певно думав про рідну хату і матір і не доглянувполковника Кранца. Полковник взяв вояка власноручно за плечіі повів до касарні, називаючи його що хвиля морськоюсвинею.Поручник вертався до дому і думав собі: „Щ о мені зробитиз тим Швейком? Я розібю йому морду, але то за мало.Навіть шкіру з нього дерти, то замала кара за цю ганьбу"Він забув навіть про те, що мав зійтися з дамою, і лютийспішив до дому.„Я вбю його, того матолка!" подумав собі поручник, всідаючидо трамваю.* * *Тимчасом добрий вояк Швейк зайшов у розмову з ординансомз касарні. Ординанс прийшов до поручника і принісякісь папери до підпису та чекав на нього.Швейк погостив його кавою і вони говорили оба, щоАвстрія мабуть програє війну.Говорили про це, як про щось, що само собою розуміється.Кожде їх слово могло уходити перед судом за головну зрадуі могло довести їх до шибениці.„Його величество цісар мусів певно зовсім одуріти”, говоривШвейк, він і так не був здоровий на голову, а ця рійнадоїхала йому певно кінця".„Він дурень, цілком певно дурень" потвердив з усею рішучістюординанс. „Він мабуть і іне знає, що десь провадитьсявійна. Можливо, що пани вагалися, про це йому сказати. Коливін підписаний на маніфесті до своїх народів, то це брехняйобман. Це дали друкувати без його відома, бо він уже взагаліне годен про ніщо думати".„Він уже готов — говорив Швейк з міною знавця, „він