Пригоди доброго вояка Швейка

70„Але ви мені зачинаєте подобатися. Ви з котрого полку?”„Голошу слухняно, пане фельдкурат, я належав колисьдо девятьдесятьперщого, потім був при вісімнацятім, а тепервзагалі не знаю, що зі мною є”.„А чомуж ви властиво сюди попали?” питався курат Кац,пчихаючи раз по раз.„Голошу послушно, пане курат, що я справді не знаю, защо я тут попав. Я маю пеха.* Я все хочу зробити добре, а виходитьякнайгірше”.„Ви мені справді подобаєтеся”, говорив далі курат, пчихнувшина цілу захристію, „я поговорю у вашій справі з паномоберавдітором,** — але тепер „абтретен,”*** бо я хочу скінчитибогослуження.Коли Швейк вийшов з захристії і знову замішався в громадукалєсонів, почали всі пошепки розпитувати, що там було.А Швейк відповів коротко і сухо:„Він пяний!”Курат відправляв. Його козячим голос наповняв цілу каплицю,а вояки - арештанти шептали:„Алеж він нині насмоктався!” Нарешті скінчилося і куратзник з захристії. Він преодягнувся, випив збанятко вина і вийшовна подвіря, де стояв його осідланий кінь. Але він пригадавсобі Швейка і пішов до канцелярії авдітора Берніса.Слідчий судія Берніс був дуже товариський і забавнийчоловяга, добрий піяк, гуляка і бабій. Він страшенно нудивсяв своїм бюрі і складав собі німецькі вірші, які потім вписувавдо памятників паннам. Він був дуже важною особою в „кріґсґеріхті”,****бо через його руки переходив кождий арештант,заки став перед судом.В суді Берніса лежали цілі гори неполагоджених актів,але він цим не журився. Він навіть дуже часто губив слідчіпротоколи, а потім радив собі просто так, що видумував нові,і приписував людям такі провини, які їм навіть не снилося.Він перемінював імена і губив нитки скарг, які потім навязувавз власної фантазії. Дезертирів часто засуджував зазлодійство, а злодіїв за дезерцію. Він сам загубився йзаплутавсяв ті справи так, що годі кому було виплутатися принайкращій волі.* Мене переслідують невдачі. ** Старший військовий судія**** Відійти! **** Воєнний суд.