42покришкою закупна псів ближче ознайомитися з Швейком і вислідитийого думки йнаміри. Він навіть дістав до розпорядимостигроші, які потребувавби дати за куплені пси.„Але якого мопса?” питався Швейк. „Мопси є більшійменші. Я знаю два менші і три більші. Але всіх пять мопсиківмож узяти на коліна. Я можу вам горячо поручити їх”.„Добре, я згодивбися на це”, сказав агент, „а що будекоштувати такий один?”„Це залежить від величини”, відповів Швейк, „мопс неє теля, не йде на вагу, але навпаки, чим менший, тим дорожчий”.„Я просивби вас трохи більшого мопса, щоби міг сторожити”,сказав Бретшнайдер, який налякався, що купуючи дорогіпси, наразивби поліцію на великі видатки.„Добре”, сказав Швейк, „більші можу продати вам попятьдесять корон, а ще більші по трийцять. Але при тім ми забулипро одно: Чи це мають бути старші пси, чи молодші, —і чи пси, чи суки?”„Це мені все одно”, сказав Бретшнайдер, станувши безрадноперед тим новим запитом, „вистарайтеся мені о пси, а яприйду завтра о семій вечером до вас і заберу собі. Добре?”„Добре, приходіть завтра”,відповів сухо Швейк, „але в такімразі я-примушений просити вас о завдаток трийцять корон”.„Прошу дуже”, сказав агент, „виймаючи гроші і вичисляючиШвейкови на руку, „а тепер випиймо ще по чвертці винана моє конто!”Коли випили по пятій чвертці вина, Бретшнайдер сказав.Швейкови, що нині Швейк не потребує його боятися, бо Бретшнайдерне є в службі, отже можна з ним говорити про всякуполітику.На це відповів Швейк, що в господі ніколи про політикуне говорить, і що вся політика для дурних дітей, а не для дорослихлюдей.Бретшнайдер навпаки почав виявляти чисто революційніпогляди. Він сказав, що кожда слаба держава мусить колисьупасти, і запитався Швейка, який є його погляд на ту справу.Швейк заявив, що він з державою не має нічого до ділаі на тім не розуміється, але що він раз узяв на плекання і хотіввиховати собі молоде щеня — бернардина і годував його коміснякомі воно таки здохло.Коли вже випили по шестій чвертці, заявив агент, що він
43:анархіст, і запитався Швейка, до якої організації радить вінйому вписатися.Швейк відповів на це, що один анархіст купив раз у ньогововчура за сто корон і ще досі, не віддав йому останньої рати.При семій склянці агент заговорив про революцію і бувпроти мобілізації, а тоді Швейк нахилився до нього і шепнувйому до вуха:„Якраз увійшов якийсь гість, уважайте, щоби він не чувщось таке від вас, бо можете мати неприемности. Бачите, щопані Палівцева плаче?”„Ви чого плачете, пані Палівцева?” запитав Бретшнайдер,.„за три місяці виграємо війну, тоді прийде амнестія, вашогомужа випустять і ми ще тут випемо за наше здоровля”.„А може ви не вірите, що ми виграємо війну?” звернувсявін нагло до Швейка.„Але пощо про це все думати?” сказав Швейк. „Вигратимусимо і кінець! Але я вже мушу йти до дому”.Він заплатив, попращався з розчарованим Бретшнайдеромі вийшов з господи. Коли прийшов до своєї хати і ключем відчинивдвері, його стара послугачка дуже налякалася.„Я гадала, паночку, що вас не пустять і за кілька літ!” говорилавона зі звичайною щирістю, „я тимчасом змилосердиласянад одним портієром з готелю і взяла його на кватиру,бо в нас уже три рази була ревізія і коли нічого не моглизнайти, сказали мені, що ви вже пропали, бо ви рафіновані”.Швейк пересвідчився зараз, що незнайомий кватирант урядивсяв нього в хаті якнайкраще. Він спав у Швейковім ліжкуі був навіть настільки зглядний, що задоволився одною половиноюліжка, а на другій лежало якесь довговолосе сотворіння,що з вдячности за те обняло йому шию руками. На кімнаті булопорозкидане в неладі мужеське і жіноче одіння з чого Швейкпізнав, що той портієр прийшов з дамою певно пізно в ночіі то в добрім гуморі.„Пане, пане”, кликав Швейк, сіпаючи сплячого заволокуне дуже делікатно за ногу, „не заспіть обіду! Мені булоби прикро,якби ви потім говорили, що я викинув вас, коли вже нігдене мож було дістати обіду!”Портієр був дуже заспаний і аж по довгій хвилі поняв, щоце прийшов властитель його ліжка і впоминається за своє. Тавін був такий безличний, як і всі портієри готелів, і заявив, щаголову розібє тому, хто його буде будити.
- Page 3 and 4: ЯРОСЛАВ ГАШЕКП Р И
- Page 5 and 6: СЛОВО ВІД ВИДАВНИЦ
- Page 7 and 8: це той духовий ґрун
- Page 9: 9ВСТУП АВТОРА ПОВІС
- Page 12 and 13: 12того з Конопішт*),
- Page 14 and 15: 14гадуєте собі, як в
- Page 16 and 17: 16„В Сараєві зробил
- Page 18 and 19: 18найяснішого пана
- Page 20 and 21: 20II.ШВЕЙК НА ПОЛІЦІЇ
- Page 22 and 23: 22„А знаєте, про що
- Page 24 and 25: 24„Вони, бестії, обф
- Page 26 and 27: 26„Перед хвилиною п
- Page 28 and 29: 28Та Швейк мав щастя
- Page 30 and 31: зомилився, це не то
- Page 32 and 33: 32Предсідник комісі
- Page 34 and 35: 34А кождий — як кажу
- Page 36 and 37: 36симулянт, я е прав
- Page 38 and 39: 38„Я це предсказав
- Page 40 and 41: 40„Обережність є ма
- Page 44 and 45: 44Та Швейк наставав
- Page 46 and 47: 46VI.ШВЕЙК ІДЕ НА ВІЙ
- Page 48 and 49: 48„Паночку, що вам?
- Page 50 and 51: 50„Кертайх!”, не бу
- Page 52 and 53: 524. ступінь: На проч
- Page 54 and 55: 54на сорок вісім год
- Page 56 and 57: 56озвався хтось з лі
- Page 58 and 59: 58Фельдфебель був б
- Page 60 and 61: 60чисто, що ви до сме
- Page 62 and 63: 62дивого рака в горл
- Page 64 and 65: 64Спеціяльний рід а
- Page 66 and 67: 66або пробує звідси
- Page 68 and 69: 68„То ще не все”, ві
- Page 70 and 71: 70„Але ви мені зачи
- Page 72 and 73: 72Берніса, то Берніс
- Page 74 and 75: 74,,Аж до дальшого рі
- Page 76 and 77: 76також завелика і с
- Page 78 and 79: 78„Я купив тобі пон
- Page 80 and 81: 80„Мельдую послушн
- Page 82 and 83: 2.І так Швейк став ч
- Page 84 and 85: 84Потім він замовк,
- Page 86 and 87: 86Хвилю говорив він
- Page 88 and 89: 88„Ви хочете мене н
- Page 90 and 91: 90курат, „крім того
- Page 92 and 93:
92„Я подав їм адрес
- Page 94 and 95:
944.В ті дні припадаю
- Page 96 and 97:
96пали в нещастя! Не
- Page 98 and 99:
98При полевій пропо
- Page 100 and 101:
100язно, одягаючись,
- Page 102 and 103:
102XI.КЛОПОТИ ШВЕЙКА
- Page 104 and 105:
104собі індійського
- Page 106 and 107:
106„Чи ви вже скінчи
- Page 108 and 109:
108ди, посіти ласкав
- Page 110 and 111:
110чоловік забавить
- Page 112 and 113:
112шканці потерпіли.
- Page 114 and 115:
114сказав: „Скільки
- Page 116 and 117:
116навмисне тягнути
- Page 118 and 119:
118мене, шматуй мене,
- Page 120 and 121:
120сів мусів бути по
- Page 122 and 123:
122Пострах починав в
- Page 124 and 125:
124Зрештою він був д
- Page 126 and 127:
126лу брехню і всяке
- Page 128 and 129:
128Він переревав і п
- Page 130 and 131:
130схрупав разом з п
- Page 132 and 133:
132службу, то ви може
- Page 134 and 135:
134я не знаю нічогіс
- Page 136 and 137:
136падку побудуєте
- Page 138 and 139:
138Швейк втирав піт,
- Page 140 and 141:
140брати. У Вшенорах*
- Page 142 and 143:
142я запропонував ла
- Page 144 and 145:
144поручник Люкаш тр
- Page 146 and 147:
146Останнього слова
- Page 148 and 149:
148„Щ о дня в осмій г
- Page 150 and 151:
150дбав собі раз на м
- Page 152 and 153:
152маєш його з Липсь
- Page 154 and 155:
154побачив пса Макса
- Page 156 and 157:
156разом, звязаних і
- Page 158 and 159:
158Макс скакав весел
- Page 160 and 161:
160„На фронті, пане
- Page 162 and 163:
162і ніжністю та пов
- Page 164 and 165:
164однаково увільни
- Page 166 and 167:
166„Отже, слухайте,