124Зрештою він був дотепний і незлий чоловік, не боявся своїхзверхників і старався підчас маневрів про свою чету, яктреба і як належить. Він зумів примістити її завжди вигіднопо стодолах ,а часто зі своєї скупої платні купував своїй четібочку пива.Він любив, щоби його вояки в поході співали пісні. І вонимусіли співати, коли йшли на вправи, або з вправ вертали.І йдучи біля своєї чети, співав поручник разом з людьми:„А як нічка надійшла,То Марічка вже прийшла,Жумтарія, бум!"І тому поручник Люкаш тішився у жовнірів великою симпатією,бо він був незвичайно справедливий і не мав звичаю,когось секувати.*Підофіцери, від фрайтра до фельдфебля, дрожали передним і він потрапив з найбрутальнішого „зупака" за один місяцьзробити правдиве ягня.Він умів кричати, це правда, але ніколи нікого не лаяві не обиджав. Він уживав вибраних слів і зворотів.„Бачите, хлопче", говорив він, „я караю вас направду дуженерадо і з прикрістю, але я тому не винен, бо від дисциплінизалежить здібність і хоробрість війська і без дисципліниармія стає билинкою, яку леда вітер схиляє в кождий бік.Коли ви не тримаєте свойого одягу в порядку, коли ваші ґудзикидобре не попришивані, або як їх бракує, то видно, щови забуваєте про свої обовязки, які маєте супроти армії. Можеви цего і не розумієте, що ви за це мусите бути замкнені,що вчора при збірці бракувало вам на блюзі одного ґудзика,така мала, незначна річ, якої в цивілю і не завважується. Алебачите, що таке занедбання вашої поверховности при військумусить мати за наслідок кару. А чому? Тут не ходить о те,що вам бракує одного ґудзика, тільки о це, що ви мусите привикнутидо порядку. Нині ви не пришили собі ґудзика і вжепочинаєте занедбуватися. Завтра буде вам уже тяжко розложитикріс і вичистити його, післязавтра ви забудете десьу шинку свій баґнет, а нарешті заснете на варті, а все то черезте, що тим нещасним ґудзиком ви почали життя недбайлюха.Так то є, хлопче і тому я вас караю, щоби вас остерегтиперед ще більшою карою за ті речі, які ви наброїлиби, як бичерез безкарність поступили в своїй недбайливости далі. Я за* Переслідувати.
125микаю вас на пять днів і хочу, щоби ви о хлібі йводі мали часнад тим подумати, що кара не є пімстою, тільки виховуючимчинником, який має на ціли змінити і поліпшити покараногожовніра."Він мав уже давно стати капітаном, але в тім не помоглайому навіть та осторожність в національних поглядах, бо вінвиступав перед своїми зверхниками з повною отвертістюі в службовім відношенню не любив підлизуватися.Своїм характером нагадував він трохи селянина з полудневихЧех, де він народився в однім селі між чорними лісамий ставами.Та коли він супроти своїх жовнірів — підчинених був дужесправедливий і ніколи не мучив їх, то мав одну дуже дивнучерту: він ненавидів свого чури, а то тому, що все мавтаке нещастя, що діставав на чуру недоброго і обридливогочоловіка.Він бив їх по лиці і поза вуха і старався направити їхсваркою і ділом, не уважаючи їх за вояків. Він боровся з нимибезнадійно цілими роками, щоразу звільняв одних, а добиравсобі других, а вкінці стогнав і говорив: „Ох! Я знову діставтаку свиню за чуру!" Своїх чурів уважав він за нижчупороду людей.Дуже, а дуже любив він звірята. Він мав у себе канарказ Гарцу, мав ангорського кота і пса — пінчера. А всі чури,яких він коли мав, обходилися з тими звірятками не ліпше йнегірше, лише так, як він зі своїми чурами, коли вони зробилийому яке свинство.Канарка мучили тим, що не давали йому їсти, один пуцервибив ангорському котови одно око, пса били й копали накождім кроці, а вкінці останній з них, попередник Швейка,узяв бідного пса й повів його до гицля, де казав пса вбитиі навіть дав за це десять корон зі своєї кишені. Потім простозамельдував свойому поручникови, що пес на проході втікйому з рук. На другий день той „пуцер" машерував уже з другимивояками на площу вправ.Коли Швейк прийшов до поручника Люкаша, щоби зголоситисядо служби в нього, поручник запровадив його докімнати і сказав йому:„Пан фельдкурат Кац дуже хвалив вас і поручив вас меніта бажає, щоби ви його похвалі не зробили встиду. Я мавуже пятьдесять „пуцерів" і нікотрий з них не загрів у менемісця. Я звертаю вашу увагу на те, що я є острий і що кож-
- Page 3 and 4:
ЯРОСЛАВ ГАШЕКП Р И
- Page 5 and 6:
СЛОВО ВІД ВИДАВНИЦ
- Page 7 and 8:
це той духовий ґрун
- Page 9:
9ВСТУП АВТОРА ПОВІС
- Page 12 and 13:
12того з Конопішт*),
- Page 14 and 15:
14гадуєте собі, як в
- Page 16 and 17:
16„В Сараєві зробил
- Page 18 and 19:
18найяснішого пана
- Page 20 and 21:
20II.ШВЕЙК НА ПОЛІЦІЇ
- Page 22 and 23:
22„А знаєте, про що
- Page 24 and 25:
24„Вони, бестії, обф
- Page 26 and 27:
26„Перед хвилиною п
- Page 28 and 29:
28Та Швейк мав щастя
- Page 30 and 31:
зомилився, це не то
- Page 32 and 33:
32Предсідник комісі
- Page 34 and 35:
34А кождий — як кажу
- Page 36 and 37:
36симулянт, я е прав
- Page 38 and 39:
38„Я це предсказав
- Page 40 and 41:
40„Обережність є ма
- Page 42 and 43:
42покришкою закупна
- Page 44 and 45:
44Та Швейк наставав
- Page 46 and 47:
46VI.ШВЕЙК ІДЕ НА ВІЙ
- Page 48 and 49:
48„Паночку, що вам?
- Page 50 and 51:
50„Кертайх!”, не бу
- Page 52 and 53:
524. ступінь: На проч
- Page 54 and 55:
54на сорок вісім год
- Page 56 and 57:
56озвався хтось з лі
- Page 58 and 59:
58Фельдфебель був б
- Page 60 and 61:
60чисто, що ви до сме
- Page 62 and 63:
62дивого рака в горл
- Page 64 and 65:
64Спеціяльний рід а
- Page 66 and 67:
66або пробує звідси
- Page 68 and 69:
68„То ще не все”, ві
- Page 70 and 71:
70„Але ви мені зачи
- Page 72 and 73:
72Берніса, то Берніс
- Page 74 and 75: 74,,Аж до дальшого рі
- Page 76 and 77: 76також завелика і с
- Page 78 and 79: 78„Я купив тобі пон
- Page 80 and 81: 80„Мельдую послушн
- Page 82 and 83: 2.І так Швейк став ч
- Page 84 and 85: 84Потім він замовк,
- Page 86 and 87: 86Хвилю говорив він
- Page 88 and 89: 88„Ви хочете мене н
- Page 90 and 91: 90курат, „крім того
- Page 92 and 93: 92„Я подав їм адрес
- Page 94 and 95: 944.В ті дні припадаю
- Page 96 and 97: 96пали в нещастя! Не
- Page 98 and 99: 98При полевій пропо
- Page 100 and 101: 100язно, одягаючись,
- Page 102 and 103: 102XI.КЛОПОТИ ШВЕЙКА
- Page 104 and 105: 104собі індійського
- Page 106 and 107: 106„Чи ви вже скінчи
- Page 108 and 109: 108ди, посіти ласкав
- Page 110 and 111: 110чоловік забавить
- Page 112 and 113: 112шканці потерпіли.
- Page 114 and 115: 114сказав: „Скільки
- Page 116 and 117: 116навмисне тягнути
- Page 118 and 119: 118мене, шматуй мене,
- Page 120 and 121: 120сів мусів бути по
- Page 122 and 123: 122Пострах починав в
- Page 126 and 127: 126лу брехню і всяке
- Page 128 and 129: 128Він переревав і п
- Page 130 and 131: 130схрупав разом з п
- Page 132 and 133: 132службу, то ви може
- Page 134 and 135: 134я не знаю нічогіс
- Page 136 and 137: 136падку побудуєте
- Page 138 and 139: 138Швейк втирав піт,
- Page 140 and 141: 140брати. У Вшенорах*
- Page 142 and 143: 142я запропонував ла
- Page 144 and 145: 144поручник Люкаш тр
- Page 146 and 147: 146Останнього слова
- Page 148 and 149: 148„Щ о дня в осмій г
- Page 150 and 151: 150дбав собі раз на м
- Page 152 and 153: 152маєш його з Липсь
- Page 154 and 155: 154побачив пса Макса
- Page 156 and 157: 156разом, звязаних і
- Page 158 and 159: 158Макс скакав весел
- Page 160 and 161: 160„На фронті, пане
- Page 162 and 163: 162і ніжністю та пов
- Page 164 and 165: 164однаково увільни
- Page 166 and 167: 166„Отже, слухайте,