944.В ті дні припадають також Швейкові відвідини в йогохаті. Він хотів побачити, як проживає його стара господиня,пані Міллєрова і пішов до дому на Віногради. В дома заставтам на своє диво лише сестріницю пані Міллєрової, яка з плачемповідомила його, що Міллєрову арештували, ще того дня, яквона відвезла його до асентерунку. Потім поставили старушкуперед воєнний суд, а що не могли їй нічого доказати, то тримаютьїї в таборі інтернованих в Штайнгофі. Вона вже писалаодну картку.,Сестріниця Міллєрової показала йому ту картку Швейквхопив їй картку з рук і зацікавлено, та зворушено почав їїоглядати, наче яку родинну памятку, і став читати. Богатослів в картці було замазаних цензурою.Міллєрова писала:„Кохана Анно! Нам тут дуже добре, всі ми здорові. Моясусіда коло мого ліжка має плямистий----- і чорну------.Впрочім усе в порядку.
95їсти маємо подостатком. На обід збираємо бульбяну--- —на зупу. Я чула, що пан Швейк вже є ----- , отже довідайсяякось, де він лежить, щоби ми по війні могли посадити цвітина його могилі. Я забула тобі сказати, що на стриху в темнімкуті в скринці є мале песя, ямник. Але то вже минуло кількатижнів, як воно не дістало їсти, ще від того дня, як вони через----- прийшли по мене. То думаю, що то вже за пізно,бідне песя, певно вже н е ----- .”А через цілу картку довга рожева печатка з написом:„Цензуровано в ц. і к. таборі інтернованих, Штайнгоф.”„І справді песя було вже мертве, як я туди заглянула,”ридала сестріниця Міллєрової. „Ах, і ваше мешкання ви вжеледво, чи пізналиби. Я приняла кравчині на мешкання, вони зробилисобі там жіночий сальон. По стінах порозвішували взірцімод, на вікнах стоять цвіти в вазонках.Сестріниці пані Міллєрової не міг Швейк утихомирити.Серед безпереривного плачу висказала вона вкінці своє побоювання,чи він часом не втік з війська і хоче тепер ще йїївпхати в біду і знищити, бож він знає, що дезертирів не'можнатримати в хаті. Нарешті вона говорила з ним, як з яким напасникомі авантурником.,,Це добрі жарти,” сказав Швейк, „це мені дуже подобається.Отже знайте, пані Кейр, я справді здезертирував з війська.Але не так, на сухо! Я найперше замордував пятнайцятьвахмайстрів і фельдфеблів. Але не кажіть того нікому, прошувас!”Швейк опустив свій дім, в якім його так негостинно приняли,зі словами:„Пані Кейр, в пральні є ще пара моїх ковнірців і передків.Отже відберіть мені це йсховайте, щоби я мав у що переодягнутися,як вернуся з війська до цивіля, Уважайте також, щобимені в шафі молі не погризли одягу. А ті дами, що теперсплять у моїм ліжку поздоровляйте від мене і клянайтеся їм...”Потім пішов Швейк до пиварні „Під Чашею”. Коли паніПалівец побачила його, сказала, що вона не дасть йому пивані іншого трунку, бо він певно здезертирував, а він знає, щодезертирів не вільно гостити.„Мій муж - бідака,” почала вона стару історію, ,,був такийобережний і тепер, сирота, сидить за гіусто - дурно. А такілюди волочаться по світі і ще втікають з війська. Минулоготижня шукали вас тутечки знову.”„Ми багато обережніші, як ви,” закінчила вона, „і ми по
- Page 3 and 4:
ЯРОСЛАВ ГАШЕКП Р И
- Page 5 and 6:
СЛОВО ВІД ВИДАВНИЦ
- Page 7 and 8:
це той духовий ґрун
- Page 9:
9ВСТУП АВТОРА ПОВІС
- Page 12 and 13:
12того з Конопішт*),
- Page 14 and 15:
14гадуєте собі, як в
- Page 16 and 17:
16„В Сараєві зробил
- Page 18 and 19:
18найяснішого пана
- Page 20 and 21:
20II.ШВЕЙК НА ПОЛІЦІЇ
- Page 22 and 23:
22„А знаєте, про що
- Page 24 and 25:
24„Вони, бестії, обф
- Page 26 and 27:
26„Перед хвилиною п
- Page 28 and 29:
28Та Швейк мав щастя
- Page 30 and 31:
зомилився, це не то
- Page 32 and 33:
32Предсідник комісі
- Page 34 and 35:
34А кождий — як кажу
- Page 36 and 37:
36симулянт, я е прав
- Page 38 and 39:
38„Я це предсказав
- Page 40 and 41:
40„Обережність є ма
- Page 42 and 43:
42покришкою закупна
- Page 44 and 45: 44Та Швейк наставав
- Page 46 and 47: 46VI.ШВЕЙК ІДЕ НА ВІЙ
- Page 48 and 49: 48„Паночку, що вам?
- Page 50 and 51: 50„Кертайх!”, не бу
- Page 52 and 53: 524. ступінь: На проч
- Page 54 and 55: 54на сорок вісім год
- Page 56 and 57: 56озвався хтось з лі
- Page 58 and 59: 58Фельдфебель був б
- Page 60 and 61: 60чисто, що ви до сме
- Page 62 and 63: 62дивого рака в горл
- Page 64 and 65: 64Спеціяльний рід а
- Page 66 and 67: 66або пробує звідси
- Page 68 and 69: 68„То ще не все”, ві
- Page 70 and 71: 70„Але ви мені зачи
- Page 72 and 73: 72Берніса, то Берніс
- Page 74 and 75: 74,,Аж до дальшого рі
- Page 76 and 77: 76також завелика і с
- Page 78 and 79: 78„Я купив тобі пон
- Page 80 and 81: 80„Мельдую послушн
- Page 82 and 83: 2.І так Швейк став ч
- Page 84 and 85: 84Потім він замовк,
- Page 86 and 87: 86Хвилю говорив він
- Page 88 and 89: 88„Ви хочете мене н
- Page 90 and 91: 90курат, „крім того
- Page 92 and 93: 92„Я подав їм адрес
- Page 96 and 97: 96пали в нещастя! Не
- Page 98 and 99: 98При полевій пропо
- Page 100 and 101: 100язно, одягаючись,
- Page 102 and 103: 102XI.КЛОПОТИ ШВЕЙКА
- Page 104 and 105: 104собі індійського
- Page 106 and 107: 106„Чи ви вже скінчи
- Page 108 and 109: 108ди, посіти ласкав
- Page 110 and 111: 110чоловік забавить
- Page 112 and 113: 112шканці потерпіли.
- Page 114 and 115: 114сказав: „Скільки
- Page 116 and 117: 116навмисне тягнути
- Page 118 and 119: 118мене, шматуй мене,
- Page 120 and 121: 120сів мусів бути по
- Page 122 and 123: 122Пострах починав в
- Page 124 and 125: 124Зрештою він був д
- Page 126 and 127: 126лу брехню і всяке
- Page 128 and 129: 128Він переревав і п
- Page 130 and 131: 130схрупав разом з п
- Page 132 and 133: 132службу, то ви може
- Page 134 and 135: 134я не знаю нічогіс
- Page 136 and 137: 136падку побудуєте
- Page 138 and 139: 138Швейк втирав піт,
- Page 140 and 141: 140брати. У Вшенорах*
- Page 142 and 143: 142я запропонував ла
- Page 144 and 145:
144поручник Люкаш тр
- Page 146 and 147:
146Останнього слова
- Page 148 and 149:
148„Щ о дня в осмій г
- Page 150 and 151:
150дбав собі раз на м
- Page 152 and 153:
152маєш його з Липсь
- Page 154 and 155:
154побачив пса Макса
- Page 156 and 157:
156разом, звязаних і
- Page 158 and 159:
158Макс скакав весел
- Page 160 and 161:
160„На фронті, пане
- Page 162 and 163:
162і ніжністю та пов
- Page 164 and 165:
164однаково увільни
- Page 166 and 167:
166„Отже, слухайте,