Пригоди доброго вояка Швейка

92„Я подав їм адресу одної старої і глухої баби при тій вулиці,де я мешкаю,” сказав Швейк. „Я все хотів точно сповнити,бо приказ є приказ. Я не дався так легко визбути, —І мусів собі щось видумати. Ага! В передпокою ждуть людена фортепян. Я привів їх, щоби відставили нам фортепян дозаставного уряду. Це не буде зле, як фортепян вступитьсяз хати. Буде більше місця в хаті і більше грошей в кишені.І на кілька днів будемо мати чистий спокій. А як господар запитається,що ми робимо з фортепяном, скажемо, що дротив середині пірвалися і тому посилаємо до фабрики до направи.Сторожисі я вже казав про це вчора, то вона не буде нинідивуватися, як побачить, що виносять фортепян.Я маю також купця на канапу, це торговець старими меблями.Він прийде сюди пополудні. Нині платиться за шкірянуканапу незле.”„І більше нічого ви не вистроїли?” питався з острахомкурат, тримаючися далі обома руками за голову.„Ні, нічого злого. Тільки купив, пане фельдкурат, замісцьдвох фляшок орішняку, так, як ви казали, пять фляшок, щобибув маленький запас і щоби було чим закропитися. Чи можнатепер відставити фортепян, заки замкнуть заставний уряд?”Курат зробив безнадійний рух руками — а за десять хвилинбув уже фортепян на возі на вулиці і рушив у сторонузаставного уряду.Коли Швейк вернувся з заставного уряду, застав фельдкуратаколо фляшки орішняку, як він пив і проклинав на чімсвіт, що на обід дали йому припалений шницель.Він знову впився. Та заявив Швейкови, що від завтрішногодня вже'починає нове життя.„Алькоголь пити — це звичайний матеріялізм,” говориввін по пяному, „треба зачинати жити духовим життям.”Він фільозофував з пів години. Коли розпочав трету фляшку,прийшов купець-ганделес за канапою. Фельдкурат продавканапу за смішно малі гроші і попросив ганделеса, щоби сідаві забавлявся з ним, і був дуже невдоволений, коли той оправдувався,що не може, бо має ще в однім місци купити дешевонічну шафку.„Шкода, що в мене нема такої”, бідкався курат. „Я бувбивам зараз її продав.”Коли купець вийшов, курат почав зі Швейком приязнурозмову і випив з ним трету фляшку.Вони сиділи довго, цілий день, аж до вечера. Та як запала