Пригоди доброго вояка Швейка

105лякер і пензлі. Але тепер ще бракує нам дзвінка. Я його зараздістану.”Швейк побіг на долину і за яких пять хвилин приніс новийдзвінок. Відчіпив його крадьком в брамі, сусідного, заїздногодому.„Тепер я йду до каварні, Швейку, якби хто прийшов, нехайна мене зачекає.”За якої пів години прийшов якийсь сивий, старший панок,простої енергічної постави і острого погляду очей.З його цілої появи лискав гнів і лють. Він виглядав так,начеби його післала доля, знищити цілу нашу планету і розвіятиїї сліди по всесвіті.Його мова була остра, суха і строга, „Дома? Пішов докаварні? Я маю чекати? Добре, я буду чекати хочби і до ранку.На каварню то він має, але довги платити, то нема. Ну,ну, файний курат!”Він плюнув на кухонну підлогу.,,Не плюйте нам по підлозі, пане,” сказав Швейк, цікавой з увагою приглядаючись невиданому доси гостеви.„А я ще раз плюну, бачите, о!” сказав зухвало панок,сідаючи на крісло, і плюнув що сили другий раз на підлогу.„Щоби він не мав сорому ні встиду? Військовий духовний?Ганьба!”„Коли ви образований чоловік", обізвався далі Швейк,„то відвикайте плювати в чужій хаті по підлозі. Чи може видумаєте собі, що як є війна, то вже можете собі на все позваляти?Ви повинні заховуватися прилично і культурно, делікатноповодитися й говорити, ви, матолковатий цивілісте,ви!"Острий панок схопився з крісла, почав з обурення дрожатиі закричав:„На що ви собі тут позваляєте? Коли я не є приличнийчоловік, то який я є, хто я є? Скажіть!"„Порося ви є!” крикнув Швейк, дивлячись йому в очі,„ви плюєте на підлогу, так, якби ви були десь у трамваю, у вагоні,або в іншім публичнім льокалю. Я завжди дувувався, пощотам всюди висять написи, що плювати на підлогу не вільно,а тепер бачу, що ці написи уміщені там через вас. Васочевидно мусять всюди вже добре знати!”Старий панок змінився весь на лиці і намагався відповістиповіню обидливих слів, що мали відноситися до Швейка і докурата.