Пригоди доброго вояка Швейка

76також завелика і спадала йому на вуха. Загалом виглядав настрахопуда.Та на сміх і жарти прохожих Швейк відповідав тільки лагіднимусміхом і ніжним поглядом своїх очей.Так ішли вони з Градчан якусь хвилину мовчки. Нарештіперший озвався до Швейка малий, грубий. Коли переходиличерез Малу Страну, він майже зрівнався з Швейком і запитав:„Ти звідки?”„З Праги!" відповів ніжно Швейк.„А не втічеш нам?” підхопив високий, худий і тим зрадився,що він є недовіра - песиміст, що припускає самі зліречі, підчас коли грубий, низький є добродушний оптиміст,що нічого злого не підозріває.„Він певно втікби нам, як би міг!" сказав довгий до низького.„А чогож мавби він утікати?" запитався грубий. „Чейжевін так, якби вже свобідний. Я маю його папері звільнення”.„А що там є в паперах до пана фельдкурата?" питав високий.„Того не знаю!" — сказав грубий.„Отже бачиш, нічого не знаєш, а говориш!” докорявйому високий.Тепер ішли вони мовчки знову довгу хвилю. Аж на Карловійвулиці промовив грубий вдруге до Швейка:„Не знаєш, чого ми тебе ведемо до отця курата?”„До сповіди", сказав добродушно Швейк, „завтра меневішають. Це завжди так роблять. То є духовна потіха."„А за щож тебе — теє — ?" замнявся осторожно високий,підчас коли низький зі співчуттям дивився на Швейказ боку.Оба вони були ремісники з села, батьки дітям і мужіжінкам.„Не знаю, за що", відповів Швейк, добродушно всміхаючись,„про нічо не знаю. Може таке призначення.”„Може ти вродився під такою нещасливою планетою",завважив низький поважно, з жалем у голосі, „в нас у Ясеніколо Йозефштадту, ще підчас пруської війни, також повісилиодного. Прийшли до него в хату, не сказали й слова, повелидо Йозефштадту і повісили".„Я думаю”, сказав високий, „що чоловіка не можна повіситиза дурно, завжди мусить бути якась причина!”„Коли нема війни", сказав Швейк, „то мусить бути при­