Пригоди доброго вояка Швейка

148„Щ о дня в осмій годині", шепнув цивільний до жовніра,„виходить служниця з ним з площі Гавлічка до парку. Але цебестія, кусає до крови. Він не дасться тобі погладити44.І нахилившися ще більше до вояка, шепнув йому в самевухо: „Навіть ковбаси не жере!"„Навіть смаженої?" питався здивовано вояк.„Навіть смаженої!" відповів цивіліст.Оба сплюнули досадно.„Щ ож їсть той драб?"„А дітько його знає! Деякі пси такі випещені й вицяцькані,як архикнязі!"Вояк і цивіліст цокнулися склянками і цивіліст шептавдалі: „Одного разу один пес, якого я потребував для псярнінад Клямовкою, також не хотів від мене взяти ковбаси. Тридні ходив я за ним, аж нарешті не видержав, і просто з мостазапитався тої пані, що його провадила: „Щ о це песятко їсть,що воно таке гарне?" А вона втішилася похвалою і розповіламені, що він любить лише котлети. Отже я купив йому шницля,думаючи, що шницель певно ліпший від котлєта. І знаєш,що та бестія навіть оком не повернула, тому, що то було телячемясо, а пес був призвичаєний до вепрового? Отже я мусівкупити йому свинячий котлет. Я дав йому понюхати і побіг,а пес за мною. Пані почала кричати: „Пунтик! Пунтик!"але де — де, любий Пунтик! За моїм котлєтом побіг пес ажза ріг вулиці, там накинув я йому ланцюшок на голову а надругий день був він уже в псярні над Клямовкою. Під шиєюмав він жмут білого волося, таку білу пляму. ЇЇ замалювалиі в^е ніхто не мігби його пізнати. Але другі пси, а мав я їхбогато, бігли всі за смаженою кінською ковбасою. Ти найкращезробиш, як таки запитаєш служницю, що той песик найрадшеїсть. Ти є вояк, маєш поставу і вона скаже тобі радше,як мені. Я вже питався її, але вона подивилася на мене, якбихотіла провертіти мене наскрізь і відповіла: „А що це васобходить?" Вона не гарна, просто мадпа, але з вояком будеговорити".„А то справді пінчер? Бо мій поручник не хоче іншого".„Гарний оказ, правдивий пінчер, сіль з перцем, справдічистої раси, як ти є Швейк, а я Блянік. Мені ходить тількипро це, що він їсть, я йому дам це і принесу тобі пса".Оба приятелі цокнулися щераз склянками. Коли Швейкперед війною жив з торговлі псами, то Блянік був його доставцемтовару. Це був досвідчений чоловік. Говорено, що