Пригоди доброго вояка Швейка

54на сорок вісім годин звязати, щоби він знав, що- держава немає звідки годувати ідіотів!„Ми тобі, лайдаку один, вже вибємо ті газети з голови”, закінчивз криком полковник.А як я вже сидів у арешті, полковник заборонив воякам»дивитися на газети. Навіть в кантині не вільно було завиватиковбасув старі газети. І сталося чудо!Від того часу всі почали читати газети, навіть ті вояки,що від уродження не мали газети в руках! Наш полк зробивсянаймудріщий, тому, що полковник хотів нас зробити найдурнішими.Один з наших написав по якімсь часі до газети дописпід наголовком: „Полковник - звір”.Наші посли виеднали в парляменті, що міністер війни виславдо нас окрему слідчу комісію. Комісія приїхала, посиділадва дні і скінчилося тим, що ще нашого одного, який писавдо послів, засудили на два роки. Як комісія від'їхала, зарядивполковник збірку цілого полку і заревів: „Ви гадали, що вамкомісія поможе? Помогла вам чорта!” Потім мусіли ми, сотняза сотнею, дефілювати перед полковником і кричати на весьголос: „Ми лайдаки гадали, що нам комісія поможе, а помогланам чорта!” Але раптом надійшла одинацята сотня, машеруєостро і дивиться полковникови в очі, але ані слова! Мовчить!Полковник червоніє, то блідне, нарешті кричить: „Спочинь!Абтретен!”* Ми розійшлися, а полковник сів на коня і почвалавз подвіря в місто. Ми ждемо, цікаві, що буде з одинацятою сотнею. Але ждемо день, ждемо другий, ждемо тиждень,а полковник не показується! Нарешті за два тижні ми дісталидругого полковника і довідалися, що перший пішов до санаторії,бо він написав до цісаря власноручно лист, що одинацятакомпанія збунтувалася. Його зробили божевільним.”Серед тої розмови хорі йне счулися, як надійшов час пополудневоївізити.Доктор Ґрінштайн ішов від ліжка до ліжка, а за ним поступавсанітарний підофіцер з книжкою в руці.„Макуна ?”„Гир !“**„Гліцерина і аспірина! Покорни?”„Гир !“**„Випомпувати черево і хініна!”* Відійти. ** Тут!