КАТАЛОГ СATALOG

DOCU/КОРОТКО DOCU/SHORT
КІНЕЦЬ СВІТУ / END OF THE WORLD /
KONIEC ŚWIATA
Польща / Poland / 2015 / 40’
Режисер / Director:
Моніка Павлючук / Monika Pawluczuk
Виробництво і дистрибуція / Production & Sales:
Wajda Studio, Chełmska 21, 00-724 Warsaw, Poland,
+48228511057, awinkler@wajdastudio.pl, Anna Winkler,
www.wajdastudio.pl
Моніка Павлючук – польська режисерка документального кіно. Вона є співавторкою
(разом із Катажиною Міллер) книги «Бути жінкою і не здуріти», яка була перекладена
кількома мовами. Закінчила факультет культурології при Центрі американських наук
Варшавського університету, факультет журналістики Центру журналістики у Варшаві та
курс документалістики DOC PRO у Школі Вайди.
Фільмографія: Торкаючись повітря (2004), Моделі (2006), Тиша. Третє видання (2006),
Це можна змінити (2007), Коли я птах (2013)
Monika Pawluczuk is a Polish documentary filmmaker. She is the co-author (with Katarzyna
Miller) of a book, translated into several languages, entitled Being A Woman and Not
Going Crazy. She is a cultural studies graduate at the American Studies Center at Warsaw
University, a journalism department graduate at the Journalism Centre in Warsaw, and a
DOC PRO Documentary programme graduate at the Wajda School.
Filmography: Dotykając powietrza (2004), Modelki (2006), Cisza. Trzecia edycja (2006),
To ty się zmień (2007), Kiedy będę ptakiem (2013)
УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА / UKRAINIAN PREMIERE
Протягом цієї однієї ночі мешканці великого міста, стурбовані
своєю самотністю, прагнуть спілкування. Деякі телефонують службам
невідкладної допомоги, навіть якщо вони їм насправді не потрібні,
інші – на радіо, де ведучий з’ясовує, що означає кінець світу
для кожного з них. Люди розповідають про трагічне та болюче,
незначне й кумедне. Їхня потреба бути почутими, поділитися з кимось
своїм досвідом та переживаннями очевидна та зворушлива.
Радіо – це мотив, що об’єднує події цієї ночі та пов’язує частини
фільму структурно та змістовно, виокремлюючи джерело найважливіших
питань.
During one night, people in a big city, troubled by loneliness, want
to talk to someone. Some of them call 112, even if it is not really
necessary, and others call the radio, where the presenter asks a
question about the end of the world: what it means to each one of
us. They talk about things that are tragic, painful, small, funny. Their
need to be heard, to share their experience with someone else, is
evident and moving. The radio is a motif linking this night’s events –
it binds the elements of the film together in terms of structure and
meaning: this is the source of the most important questions.
63