Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

Коли я читав «Українські силуети» М. Хейфеца, мені здалося, що тільки
він один, єврей, належно і своєчасно оцінив нашого Великого поета і громадянина,
а ми, українці, не здатні були розкрити велич і великодушність тієї
скромної людини. Всі дисиденти, а особливо старше покоління політв’язнів,
ставилися до Стуса з повагою, але недооцінювали і його великодушність, і
його талант. Словом, ми не знали, кого мали, поки не втратили, бо коли б
знали, то своєчасно робили б усе можливе, щоб порятувати його. Сам Стус
абсолютно не беріг свого життя, не беріг себе, він просто сам ішов назустріч
смерті. Бачачи й знаючи це, ми мали б докласти усіх зусиль, аби врятувати
його, а ми зовсім нічого у тому напрямку не робили. З нашої вини тоді
вільний світ про Стуса майже нічого не знав. А шуміли і то дуже шуміли за
людей здоровших від Стуса, про Стуса ж усі і все мовчало, і саме це дало
можливість кагебістам розправитися з ним.
Лише тепер, після смерті, стараємось віддати йому належну шану. Але
чи віддамо Чи належно оцінимо його велич духу і велич таланту Чи
піднімемось до таких вершин, щоб у всій повноті розкрити його велику
душу, його великий талант і велику любов до України, до свого народу і
абсолютну відданість боротьбі за найвищі ідеали людства Оце і буде нашим
випробуванням, на що ми здатні.
С Ш А
98