Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

якого любила більше чоловіка й дітей; через це чоловік почувався вдома
незатишно, тому й став рибалкою; отож він колись пообіцяв Колі чи
жилки, чи поплавка, чи черв’яків, чи грузило; тому-то чортяка, який саме
сьогодні прокинувся у душі Колі-рибалки, склав пальця бубличком і тихо
постукав у серце свого патрона (давні греки описали б цей акт поетичніше:
маленький крилатий божик Купідон, чи Амур, чи Ерос наклав
на лука стрілу і, хоч мав зав’язані стрічкою очі, влучно уцілив тією
стрілою у серце Колі-рибалки); в такий спосіб той і опинився в Безназванному
завулку і перше, що він побачив, — незнайому особу жіночої
статі, що стриміла у вікні, розливши по підвіконні пишні груди, із круглим,
як місяць, лицем, таким спокійним, байдужим і самозаслуханим, що
Коля-рибалка забув про свого рибальського приятеля Вадима і вкляк,
дивлячись на мимолітне диво, — щось його при цьому схвилювало,
збаламутило, схопило залізною п’ятірнею за серце й викрутило його, як
мокру ганчірку.
— Привіт, Місячна Зозулько, — м’яко сказав Коля-рибалка. -— Щось
я тебе раньше й не примічав.
Вона звела на нього очі й облила холодним перламутром, а може, це
були якісь крижані мацаки, що обмацали його колючими, але й ніжними
пальцями.
— Привіт, — байдуже сказала Місячна Зозулька.
Тоді Коля-рибалка ще більше забув про Вадима, а повів із Юлькою
солодку балачку, бо вважав, що хто-хто, а він уміє охмуряти жіноцтво;
вона ж відповідала коротко й байдуже, але якось так, що він все більше
й більше піддавався не так чарові од цієї Зозульки, бо чарів, окрім
пишних грудей, вона й не мала, як пошептам отого свого чортяки, який
відразу ж дав йому знати, що тут зірвати квіточку буде досить легко. Про
тещу в цей мент Коля-рибалка й не думав, бо йому вже було й не до неї;
зрештою, так склалося, що він був саме у відпустці, отже, на роботі
завести романа, як казав, не міг, а без романа, коли в ньому прокидався
чорт, йому, ясна річ, не вижити, хіба з горя напитися й черговий раз
вигнати з дому жінку та тещу. Але він уже сказав надто багато солодких
слів, які підказував йому на вухо чортяка, отож тим простим засобом
(напитися й вигнати жінку й тещу) вже не одбутися, його язик пролопотів
те саме, що колись лопотів і язик Шурки Кукси:
— Мо’, ти мене в гості присогласиш
— Багато ти хочеш, — сказала незворушно Юлька.
— Нє, я серйозно.
Вона замовкла і знову облила його холодним перламутром.
— Може, й присоглашу, — сказала спокійно. — Зроби мені з цих
дощок сінці, то й договоримся. Кажуть, що ти вмієш...
Коля-рибалка отетерів: це що, вона з нього сміється Сінці робити
треба не менше тижня чи й два, за це можна взяти добрий кусок, а вона
хоче так
— Заплатиш мені чи так — спитав Коля-рибалка.
— Сам знаєш, — сказала, не дивлячись на нього, Зозулька.
У голові Колі-рибалки вихором почали проноситися думки, розкладаючись
саморушно на «так» чи «ні». Він робитиме їй сінці — це чудова
ширма І чортиця-теща ні про що не здогадається. Зможе робити, отже,
сінці і тут і там, і то не раз, аж поки не перестане мучити його чортяка
— романи ж у Колі-рибалки тривали після того, як досягав він свого, не
більше тижня. Коли ж жіночка траплялася законозиста, здобував її до­
35