Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

ну ти передусім увагу на Зою Когут. Зрозуміло, що вибрати двоє-троє імен
3-поміж сорока нелегко. Крім вищезгаданого Русальського, варто назвати
таких представників старшої генерації, як Микола Лазорський і Сергій Домазар
(обидва вже покійні), автори переважно історичних романів, та Василь
Сокіл, автор повістей, спогадів, сатири, перекладеної на англійську
мову.
З молодшої генерації прозаїків згадаю Івана Стоцького, Лесю Богуславець,
Пилипа Вакуленка, Ореста Барчинського і Юрія Борця.
З поетів найцікавіші — Зоя Когут, Лідія Далека (Чорнобицька), Василь
Онуфрієнко, Григорій Вишневий, Боженна Коваленко і Пилип Вакуленко.
Починають друкуватися також і молодші, але англійською мовою, хоч і
порушують теми ідентичності української молодої людини, яка виросла в
австралійськім світі. Представниками цього молодого покоління можна назвати
Мирона Лисенка й Ірину Романовську.
Твори майже всіх згаданих письменників і поетів з’являються час до
часу в антології чи альманасі «Новий обрій», який видається з 1954 р. кожні
4—5 років Літературно-мистецьким клубом ім. Василя Симоненка, за мовною
редакцією та упорядкуванням Дмитра Нитченка (справжнє прізвище
Ніценко, псевдоніми Чуб та Остап Зірчастий — у гумористичних творах).
Літературна праця Нитченка почалася ще в Україні, точніше, у Харкові
перед війною. У його доробку 18 книжок українською мовою, п’ять з яких
було перекладено на англійську, серед них твори ледь не всіх жанрів:
оповідання для дітей і для молоді, спогади з часів війни, літературознавчі
праці, літературна критика, підручники з мови та літератури, вірші й переклади
(з німецької, російської та білоруської мов) і навіть п’єса, що йшла в
театрі «Веселий Львів» 1943 року.
Кульмінацією його дотеперішньої праці можна вважати недавно виданий
перший том автобіографії «Від Зінькова до Мельбурна».
Всі його художні праці — це задокументовані у пам’яті письменника
роки війни, а згодом і емігрантського життя — у таборах та на контрактній
праці. Його особливий талант спостерігача й фіксатора життєвих деталей
робить обставини, розмови і персонажі його творів живими і переконливими.
Стиль Нитченка — це лагідний розповідний реалізм.
Його наукова праця включає «Український орфографічний словник»,
«Елементи теорії літератури і стилістики», збірки нарисів «Люди великого
серця» та «У дзеркалі життя і літератури».
Легкий сатиричний підхід письменника Ярослава Масляка до подібних
емігрантських тем характерний для цілої низки письменників і поетів, які
своїми творами документують соціальне психологічне та економічне становище
українського емігранта від початку його поселення в Австралії по
теперішній день. Маслякові твори короткі — він відчуває потребу висловити
свої враження, але не має терпеливості вивести думки на довшу дорогу.
Це дає імпресіоністичний ефект: кожний коротенький етюд, п’єска чи есе
схоплює і передає одну частину пережитого, один фрагмент величезної
канви — спільного досвіду українця-емігранта і його родини.
П одеколи такий підхід дає цікаві наслідки: коротенька п ’єса
«Піранделлівська тема» (8), яка наслідує італійського драматурга та
повістяра Луїджі Піранделло в аналізі питань реальності й правди, які
міняються згідно з інтерпретацією індивіда, оригінальна й складна. Це, між
іншим, також одна з тем Михайла Коцюбинського, яку він висвітлює, наприклад,
у своєму імпресіоністичному оповіданні «Сміх». Творчість Коцюбинського,
згідно зі словами Масляка, мала великий вплив на нього ще як
135