Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

Із циклу «Це шарудить надламане стебло». Олія
сповитих покривалом Майї... У серії
«Перетворення» скупчення нервових
складок якоїсь тканини, схожих
на звивини стомленого мозку, лише
намічає обриси постатей, що змирились,
чи зрослися з цим млявим, волокнистим
накипом; у кожному з
нас похропує потенційний Грегор
Замза... чи не тому — і «Перетворення»..
Справжнім противником Художника
є не так певні соціальні інститути,
як неймовірно стандартизовані
уявлення про Час та Простір, з
їхньою жахливою арістотелівською
логікою, а втім, і провоковані, і продуковані
цими інститутами. Плоть
робіт Кумановського — неймовірно
тривожна, розпилена, відцентрова...
Це збаламучене море екзистенційної
ерудиції, що відкладається
кристалами перенасиченого
розчину або нескінченно пульсує,
як божевільний маятник чи трамвай,
який заблудився. Герметичний
простір інших творів (серія «Папуга
розповість») не стишує напруженості,
а при декоративній дематеріалізації
не приходить до холодної
зверхності аксінінського мудреця...
У «Краєвидах Золотників» настроєва
гармонія тримається поєднанням
розкритої ландшафної стихії
та строгої геометрики огорож,
написів, дашків.
А в найартистичнішому «Білому
часі» спостерігаємо довершеність
тупикового порядку (як капітуляцію
перед площиною аркуша),
якщо розуміти тупик як фініш, а не
глухий кутень. Віртуозна пульсація
площинних арабесок (від гротесків
— до арабесок) — явище настільки
заспокійливе, що найбільш одухотвореним
автор стає, коли впритул
підповзає до тремтячої, бруднуватої
поверхні предметного світу. Знов
парадокс У його творах багато деталей,
часто вони такі ж важливі, як
і люди (офорти з живопису «Безплідна
земля»). їх можна розглядати
годинами, як картини старих
майстрів — при всій їхній внутрішній
несхожості. Та набуває суті тут
семантика не стільки якогось знаку
чи сукупності їх, як всього стану
147