Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

Від редакції: У розпалі петербурзького «срібного віку» один із найблискучіших
його фейлетоністів Корній Чуковський (1882—1969) занотував у
своєму щоденнику: він, Микола Корнійчуків, син полтавської селянки, почуває
себе українцем, думає українською мовою. Чуковський — класик
світової дитячої літератури, ретельний коментатор класиків же минулого
віку (Уїтмена, Некрасова та інших), майстер поширеного у «віці срібному»
літературно-критичного нарису, що в ньому безберега суб’єктивність парадоксально
поєднувалася з вельми проникловою структуральною інтуїцією,
доброю і точною морфологією того чи того твору. Невипадково у своїх незчисленних
фейлетонах 900—10-х Чуковський угадав основоположні ходи
«формальної школи» 20-х років і світового структуралізму взагалі, славнозвісну
тему «повстання мас» іспанця Ортеги-і-Гассета і навіть... структурні
абриси дитячого м ислення у психологічній думці великого
харківсько-московського вченого Виготського. Нарис про Шевченка вповні
засвідчує сильний структуралістський інстинкт Чуковського-дослідника
(хоча з вочевидь спрощеною схемою Шевченка-месника, співця гніву і помсти,
сьогодні, в добу перепродукції таких пристрастей, варто посперечатися:
це переважно гнів знедолених шевченківських героїв, сам же поет оплакав
«марне литу кров», як і належить християнинові). Але, звичайно, найголовніше
тут — безкрая любов і ніжність до свого великого співвітчизника.
Донька автора, сама письменниця, Лідія Корніївна, яка ще в середині 60-х
кинула літератури у рукавичку московському тоталітаризму, пригадує про
майже релігійний культ Шевченка в родині Чуковських.
Отож редакція і вирішила познайомити читача з цим забутим шедевром
світової Шевченкіани.
175