СÑÑаÑнÑÑÑÑ - елекÑÑонна бÑблÑоÑека ÑкÑаÑнÑÑÐºÐ¾Ñ Ð´ÑаÑпоÑи в ÐмеÑиÑÑ
СÑÑаÑнÑÑÑÑ - елекÑÑонна бÑблÑоÑека ÑкÑаÑнÑÑÐºÐ¾Ñ Ð´ÑаÑпоÑи в ÐмеÑиÑÑ
СÑÑаÑнÑÑÑÑ - елекÑÑонна бÑблÑоÑека ÑкÑаÑнÑÑÐºÐ¾Ñ Ð´ÑаÑпоÑи в ÐмеÑиÑÑ
You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
українців, що залюбки роблять з демагогічною<br />
метою: руси — руські —<br />
русини — малороси — українці, бо<br />
протягом багатьох століть етнічна<br />
субстанція українців не мінялася, а<br />
формальна зміна етноніму цілком<br />
не торкнулася фактичного етнічного<br />
змісту поняття.<br />
Не буду говорити про соціальноекономічні<br />
фактори, бо етнос і нація<br />
— це не соціально-економічні, а етнічно-політичні<br />
категорії, бо єдиний<br />
ринок формується не в межах етносу<br />
і нації, а в межах держави, хоча б<br />
також тому, що лише держава може<br />
мати в своїх руках засоби для регламентування<br />
і захисту такого ринку;<br />
про фальшиве сталінське поняття<br />
«буржуазної» (так як і «соціалістичної»)<br />
нації я вже згадував.<br />
Головна моя мета — показати<br />
рівень національної свідомості українців<br />
на зламі XVI—XVII ст., вияснити<br />
основні елементи цього феномена<br />
— елементи, які, в результаті,<br />
дають можливість говорити про високий<br />
рівень національної свідомості<br />
— що й довело до закономірних<br />
політичних наслідків.<br />
Думаю, рельєфніше для розуміння<br />
мого шляху до проблему<br />
буде перелічити ті методи і принципи,<br />
яких я не дотримувався, та які<br />
застосовуються в наш час для того,<br />
щоб заперечити існування української<br />
національної свідомості в<br />
минулому — і тим самим заперечити<br />
існування нації, звести українців<br />
до такої собі сліпої, навіть не етнічної,<br />
а протоетнічної аморфної маси,<br />
з характерними для маси негативними<br />
параметрами. Ці методи і<br />
прийоми (політичні мотиви яких<br />
ясні) такі:<br />
1) механічне перенесення засобів<br />
67<br />
сучасної етносоціології та етнопсихології<br />
(з перевагою методів опитування)<br />
на минулі століття з шуканням<br />
відповідей на уявну соціологічну<br />
анкету — а оскільки здобути<br />
такі відповіді неможливо, робити<br />
висновок, що дослідження підтвердило<br />
відсутність національної<br />
свідомості;<br />
2) перенесення методики і критеріїв<br />
західноєвропейської науки на<br />
українців, хоча західноєвропейські<br />
народи своєю етнічною історією<br />
кардинально відрізнялися від українського<br />
народу, народу, розташованого<br />
на Великому степовому кордоні<br />
між Європою і Азією, що наклало<br />
свій дуже специфічний відбиток на<br />
етнічну історію українців;<br />
3) пошуки за писаними програмними<br />
документами типу національних<br />
декларацій, цілковите<br />
ігнорування національно-визвольного<br />
мотивування політичних дій<br />
(наприклад, козацьких повстань);<br />
нехтування такими типами джерел,<br />
як історичні пісні (з думами включно)<br />
, в яких відбився світогляд народу;<br />
замовчування того, що декларації<br />
національного змісту почали<br />
з ’являтися лише у XIX—XX ст., а<br />
при відсутності їх трьома-чотирма<br />
століттями раніше —■висновок, що<br />
у XVI—XVII ст. національної свідомості<br />
не було;<br />
4) зведення свідомості тільки до<br />
етнічної, фіксування уваги лише на<br />
її ознаках, з одночасним замовчуванням<br />
того, що при наявності національної<br />
свідомості етнічна свідомість<br />
— це її органічна складова<br />
частина, фундамент, на якому виростає<br />
національна свідомість;<br />
5) намагання розглядати національну<br />
свідомість у межах окремих<br />
соціальних станів чи класів (автоматично<br />
виключаючи поза їх межі<br />
т. зв. чернь, яка апріорі до жодного<br />
рівня жодної свідомості не могла<br />
піднятися), а тому, що стани і класи<br />
нібито завжди антагоністичні — на<br />
цій підставі заперечувати можливість<br />
формування єдиної понадкласової<br />
національної свідомості;<br />
6) заперечення ролі історичної<br />
традиції, тому що, згідно з москвоцентричною<br />
системою історичних<br />
поглядів, княжа доба історії України<br />
це «древнерусское» и «общерусское
Change language