Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

Полудень
Розімліти, упасти, розкинути руки. Яструб
у прозорій блакиті розтанув, пропав, пустота.
В ситім гаморі рук, у розритих пащеках гасне,
пропадає мета.
Голоси... Та не янгольські, ні. Мотори
загрузають у ваті просяклих підлотою днів.
Коливаючись в небі, пригадати, як стрімко вчора
сонце біле майнуло у сні.
* * *
І все-таки вона обертається,
розділена вправно на день і ніч.
Голова бовванчика між пліч
на нічному столику хитається.
Ось прийшов і, минаючи день за днем,
невідомо звідкіль, і чому, і навіщо.
Над кавалочком бруду вітер свище,
хто його дожене
* * *
Шукаю істину. Вона
живе за межами тлумачень,
вона набралася вина
і поміж нас тихенько плаче.
Вона не любить суєтні
і рукоблудства суєсловій.
Лиш часом ангелом у сні
прошелестить і зникне знову.
Пам’ят і Ігоря Ескіна
Якого кольору іржавий скрип воріт
За ними причаїлась грізна тиша,
за ними вмер мій нереальний світ,
його гризуть добротні сірі миші.
Якого кольору буває втрати біль
Як пахне смерть Напевно, черепками
Мовчи, не диш... Он набрякає цвіль —
холодний дощ над чорними дворами.
І сталось так, що мрія навісна,
і кіт старий, і паперові замки,
розмокло все. І хочеться стогнать,
і, мов посмітюх, порпатись в уламках.
7