Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

Певно, в такі хвилини Шевченко писав про себе в «Кобзарі»:
Або:
А кров’ю вашою, собаки, собак напоють.
Н ож ем тупим тебе заріжуть, мов собаку,
у б ’ють обухом.
Викрити лиходія йому було мало, він питав:
Чому на його не плюють
Чому не топчуть!
І називав ненависних йому «щенками», «кабанами», «портянками», «пилатами»,
«фарисеями», «люциперами»; і створював геніальні, патетичні
місця в посланні до мертвих і живих, і у «Кавказі», в поемі «Сон»; і
відчував, що в ньому просинається Гонта, який у нестямі й гнівному самозабутті
кидається з ножем по базару і «лютує», кричить:
Крові мені, крові! Ш ляхетської крові,
бо хочеться пить...
Гонта в шевченківській поемі навіть мерців вішав, різав і спалював, і все
волав: «мало!», «дайте ляха, дайте крові наточить з поганих!» І Шевченко
звав його «праведним мучеником». Коли в Петербург приїхав трагічний
актор, несамовитий негр Олдрідж, Шевченко одразу ж закохався в нього:
ще б пак! у цьому рикаючому, безтямному арапові відчув рідне. І сам Тарас
Бульба, я думаю, був би у захваті, зачувши, як Олдрідж — Отелло горлає:
Крові прагну, крові!
Слухаючи Олдріджа із ложі, Шевченко, на обурення публіки, не стримував
криків захоплення, а після спектаклю кидався в гримерну і, весь у
сльозах, покривав поцілунками розфарбоване обличчя натхненного негра.
Він і сам у собі відчував таке натхнення гніву і, коли говорив, наприклад,
про рабство і кріпацтво, пафос його, за словами того ж Мікешина, «нагадував
великого трагіка Айру Олдріджа»... Характерно, що в цьому ганебному
кріпацтві його часто обурювали не стільки поміщики, скільки самі раби:
чого вони мовчать, чому не бунтують Навкруги грабіж і насильство, «а
люди, хоч бачать люди, та мовчать!». Це виводило його із себе. Розповівши
в дуже мальовничих віршах про якогось самодура Петра Скоропадського,
він виразно пише:
Н е жаль на його,
На п’яного Петра кривого,
А жаль великий на людей,
На тих юродивих дітей!
У будь-якому беззаконні він бачить наше ж потурання:
А ми дивились, та мовчали,
Та мовчки чухали чуби.
Безтямна нелюдська ніжність і безтямний нелюдський гнів. Цей геній
молитви — в той же час і геній прокляття. З часів старозаповітних пророків
жодне ще, здається, серце не вміщало в собі так багато надмірної любові і
так багато надмірної ненависті.
Некрасов написав «Размьішления у парадного подьезда». Шевченко був
на це не здатний. «Размьішления!» Що ж «размьіиілять» у «парадних
подьездов!» — «треба миром, громадою обух сталить та добре вигострить
162