Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

Хинчсвська-Г синель — Гавляс,
Граля), — для мене просто незрозуміло.
Якщо десь тут є містифікація,
то, вочевидь, в умах заполітизованих
антиукраїнських авторів.
Закінчую свої міркування. Дальший
розвиток лінії етнічної (і
політичної) історії нації «альфа»
ішов немов сповільненим пульсом.
Друга держава (козацька, з
панівною українською нацією),
концентрична протидія нації «альфа»
з боку Росії, Польщі, Туреччини
й Криму, бо вона, нація «альфа»,
виявилася загрозливим фактором
для всіх них, а також вічний елемент
внутрішньої національної зради.
Знову нація на колінах, нове —
Друге національне відродження, нове
лавиноподібне зростання національної
свідомості.
Третя держава 1917-—1920 pp.,
що їй, як і Першій та Другій державам,
передував збройний чин.
(Варто ще раз підкреслити, що, як
випливає з історичного досвіду,
жодна з держав нації «альфа» не
могла бути збудована без попередніх
військово-організаційних зусиль).
Історія ще раз повторюється
— концентричний наступ сусідів
(Росія, Польща, Румунія), ця ж
перманентна внутрішня національна
зрада. Нація на колінах, в
обіймах етно- і геноциду, зазнає голокосту.
Сьогодні нація «альфа» — українська
нація — знову наближається
до зеніту національної самосвідомості,
переживає Третє
національне відродження. Нація
знову вагітна державою. Якщо
провідники нації або ті, що себе ними
вважають, зрозуміють потенційний
стан нації і знатимуть з
гіркого досвіду минулого, який є
єдиний шлях перетворення можливості
в дійсність, — то ми справді утвердимо
українську державу. Якщо
українська нація, грунтуючись на
спалахові національної самосвідомості,
зуміє не лише утворити
Четверту державу нації «альфа»,
але й захистити її від сусідів та
внутрішньої зради, то ми переживаємо
тепер останнє українське
національне відродження. У Четвертій
українській державі воно вже
не буде потрібне — воно не буде
потрібне також тоді, коли Четвертої
української держави не буде.
м. Львів
74