Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

з нудним баластом жил, кісток, емоцій...
Сягнувши так, приблизно, стратосфери,
жбурляй додолу лантухи зневіри,
ночей безсонних цвілі простирадла.
На брук, покрівлі, ліхтарі, аптеки
туманом сіє осінь гнилобока,
скрегоче гіллям в предковічній тиші,
припала до вікна і так мурмоче:
«Від тіла не звільнившись, лету прагнеш
Дивись, хоч лоба не розбий об стелю!"
І я тремчу, до дзеркала прилипши,
все намагаюсь осягнути простір
колись такий простий і зрозумілий,
немов отой вагітний сумом бренькіт:
смішне дівча за чорним фортеп’яно.
Завмер на мить і загинаю пальці:
четвер, вівторок, понеділок... Завтра
або ж ніколи, сам себе запевнив.
Стрімкий трамвай на бриючім польоті,
тонкий, тремкий листочок календарний
недбало так начетверо розрізав.
Воістину кривавий понеділок...
Напівреальний пароплав надсадно
горлянку неба розірвавши криком,
не заглушив розпачливий оркестр
і голос дами, що зігнувши пальчик,
сичала млосно: «Ах! Чудесний Кієф!»
Святі горби з прищами куполів
стікають потом золотим, не знаю,
чом на душі така сльотава осінь.
Час зупинився, павутиння біле
до самої постелі обвисає.
Від тіла не звільнившись, лету прагну,
чогось такого, знаю, неможливо.
Ах! Неможливо зупинити потяг
рукою кволою. Він перетнув-таки
навкіс цей простір. Гамору і крику...
Хтось на ходу згубив блазенський бубон,
і знову тиша. Тихо помолюсь
біленьким стінам, Матері Пречистій,
вклонюсь хрестам на цвинтарі старому,
в розлогім гіллі там ночує вітер.
Ніч
І соловей, і місяць, і свисток,
що в темінь креше крізь заспані вуха.
А потім тиша і вина ковток,
ковтай собі, та все ж уважно слухай,
як час іде. Його фривольний крок...
Минає літо, не проходить осінь.
І тінь бліда на вицвілі покоси,
і грошей дзвін поміж отих зірок.
6