принцип. Але ось імперія руйнується, і культур-філософ замислюється над необхідним, з його погляду, подальшим розвитком цієї «тяжкої нерозвинутості» та її можливими перспективами. Це не якась вульгарна націонал-патріотична ностальгія за імперією, якої сьогодні так багато в Росії, а інтелектуальна напруга свідомості, зосереджено над можливістю усесвітнього кон церту культур. Як пише дружиш автора, російська релігійна поетесі Міркіна: Урочистий шал — Ч ерез усі земні сіті. Душ і великий парус І Д уха великий вітер.
СПОГАДИ Данило Шумук Я ЗНАВ ВАСИЛЯ СТУСА З київськими дисидентами я познайомився 1968 року. Тоді ще ім’я Василя Стуса серед дисидентів згадувалося нечасто і лише так собі, між іншим, як другорядна постать у їх колі. У ті роки ім’я Івана Дзюби домінувало над усіма. Поруч із його іменем згадувалися Іван Світличний і Євген Сверстюк, а потім уже — Ліна Костенко, Михайлина Коцюбинська, Алла Горська і Надія Світлична. Ще у 1965—1966 роках у мордовських таборах мені багато розповідали про тих людей обидва Горині. Наближалось закінчення мого другого терміну. Я вже мріяв про волю і про зустріч із київськими дисидентами. Михайло Горинь радив мені ближче познайомитись з Аллою Горською. Я запитав: — А чому саме з Горською — Алла краще, ніж усі інші, зможе вас зрозуміти, — відповів Михайло. Вийшовши на волю і познайомившись з усіма вищезгаданими людьми, крім Ліни Костенко, я переконався, що Михайло Горинь мав рацію. Всі ті люди поставилися до мене добре і співчутливо, але не як до свого. У їхньому товаристві я завжди відчував себе іншорідним тілом — цікавим, але чужим для них. Такого відчуття я не мав лише у товаристві Алли Горської, а потім у товаристві Василя Стуса. З ними я не відчував ніякої дистанції; вони не надавали особливого значення ані освіті, ані вікові, лише людині. І це їхнє безпосередньо-приятельське ставлення витворювало начеб домашній затишок. З ними мені завжди було легко й приємно. Цим я нікого не хочу образити чи докоряти комусь, бо це справа відчуття, воно невидиме, і його не можна описати. Це сфера інтуїції. Хто, коли і де познайомив мене з Василем Стусом, я не знаю, не запам’ятав того моменту, бо це знайомство, мабуть, відбулося мимохідь, між іншим. Однак сама постать Василя Стуса дуже різко виділялася серед усіх інших людей того кола. З його гордої, начеб монументальної постави світилися душевне тепло, скромність і доброта. Його велич духу була «закодована» в його душі. У розмовах Василь Стус більше питав і уважно слухав, а сам майже ніколи нічого не розповідав, за винятком якихось важливих епізодів, які своїми психологічними особливостями врізуються у пам’ять на все життя. Першим великим ударом по дисидентах було вбивство Алли Горської. І той удар, ту втрату, мені здається, найтяжче пережили Василь Стус і Надія Світлична. Вони ж керували всім похороном. Василь Стус ставив і змінював почесну варту біля гробу Алли, а потім сам стояв коло гробу з її великим фотопортретом, і це, мабуть, було найбільш значиме. Я гадаю, що Алла Горська і Василь Стус давно вже відчували спорідненість душ. 7 листопада 1971 року група київських дисидентів, до яких приєднався Михайло Горинь зі Львова, і я з ними їздили далеко в ліс, на 111-й кілометр від Києва до зупинки Піски, в напрямі Коростеня. Відав тою поїздкою доктор Генрих Дворко, бо він знав грибні місця в усіх лісах навколо Києва і завжди у такі поїздки брав із собою всю сім’ю. Оце тоді я, їдучи електричкою, перший раз розмовляв зі Стусом. Василь розпитував мене про УПА— 89
- Page 1 and 2:
СУЧАСНІСТЬ ЛІТЕРАТ
- Page 3 and 4:
1992 березень СУЧАСН
- Page 5 and 6:
«СУЧАСНІСТЬ» БЕРЕЗ
- Page 7 and 8:
ЛІТЕРАТУРА Андрій
- Page 9 and 10:
Полудень Розімліти
- Page 11 and 12:
Людмила Таран ф * + О
- Page 13 and 14:
Опущену із неба до
- Page 15 and 16:
Утома двох століть
- Page 17 and 18:
Валерій Шевчук МІС
- Page 19 and 20:
любасна хвороба па
- Page 21 and 22:
Юльку, а тоді знову
- Page 23 and 24:
нього ніби й чужі, д
- Page 25 and 26:
— Пусти мене до себ
- Page 27 and 28:
донизу, побачив, що
- Page 29 and 30:
— Але ж, Юль, — проб
- Page 31 and 32:
коли так умієш діст
- Page 33 and 34:
самотніх і непороч
- Page 35 and 36:
стояли кружком тро
- Page 37 and 38:
якого любила більш
- Page 39 and 40: ку з Юлькою і тепер
- Page 41 and 42: вона нічогісінько
- Page 43 and 44: акордом, який знову
- Page 45 and 46: Коля-рибалка подив
- Page 47 and 48: Людка вела себе див
- Page 49 and 50: будівництво сінців
- Page 51 and 52: перешкодами), а тод
- Page 53 and 54: «Нє, — подумав мудр
- Page 55 and 56: гніздо. Був то таки
- Page 57 and 58: шістнадцятим столі
- Page 59 and 60: жодних проблем із в
- Page 61 and 62: ний, фольклорний по
- Page 63 and 64: Джек Лондон, батько
- Page 65 and 66: «Де» — «Он там, бач
- Page 67 and 68: ПОЛІТОЛОГІЯ Яросла
- Page 69 and 70: українців, що залюб
- Page 71 and 72: і білоруський — на
- Page 73 and 74: цесів у VIII—IX ст. ви
- Page 75 and 76: кового фактора у ви
- Page 77 and 78: Михайло Міщенко ЯК
- Page 79 and 80: «середній», а за мі
- Page 81 and 82: значні зрушення. Пр
- Page 83 and 84: збавлені, до мови, к
- Page 85 and 86: релігія ідуть пору
- Page 87 and 88: зити із спільної ям
- Page 89: може видатися недо
- Page 93 and 94: Коли ми поверталис
- Page 95 and 96: роках також до безт
- Page 97 and 98: — Петро Саранчук —
- Page 99 and 100: писати, бо це не моя
- Page 101 and 102: НАШІ ІНТЕРВ'Ю СВОЮ
- Page 103 and 104: Його брошури «Чому
- Page 105 and 106: Івана Ровенчака. За
- Page 107 and 108: Мені здається, що а
- Page 109 and 110: що одна країна підт
- Page 111 and 112: статтю, «Літератур
- Page 113 and 114: ючи самого Грушевс
- Page 115 and 116: навіть «Лісова піс
- Page 117 and 118: Урочистий момент в
- Page 119 and 120: Фотографія на пам’
- Page 121 and 122: Великим попитом у ц
- Page 123 and 124: Патріарх Київський
- Page 125 and 126: КРИТИКА ЛІТЕРАТУРН
- Page 127 and 128: речі письменника, а
- Page 129 and 130: чини. До нього треб
- Page 131 and 132: одкидає назад, на т
- Page 133 and 134: пащу, в червону пащ
- Page 135 and 136: Галя Кошарська УКР
- Page 137 and 138: ну ти передусім ува
- Page 139 and 140: 2. Bibliography of Ukrainians in Au
- Page 141 and 142:
МИСТЕЦТВО Микола Р
- Page 143 and 144:
Із циклу «Це шаруди
- Page 145 and 146:
Із циклу «Це шаруди
- Page 147 and 148:
Олег Сидор ПАРАДОК
- Page 149 and 150:
Із циклу «Це шаруди
- Page 151 and 152:
Із циклу «Клейноди
- Page 153 and 154:
КРИТИКА Володимир
- Page 155 and 156:
Здавалося б, дивно:
- Page 157 and 158:
Мирон Петровський
- Page 159 and 160:
захоплення обожнюв
- Page 161 and 162:
тербурзької зими н
- Page 163 and 164:
поемі «Варнак» — д
- Page 165 and 166:
сокиру», — сказав б
- Page 167 and 168:
«Всюди вас найде пр
- Page 169 and 170:
Змалювавши в поемі
- Page 171 and 172:
Люди, від яких хто-н
- Page 173 and 174:
боїться, що його, і
- Page 175 and 176:
з Брюлловим десятк
- Page 177 and 178:
Від редакції: У роз
- Page 179 and 180:
— психологічна нев
- Page 181 and 182:
котрі раніше писал
- Page 183 and 184:
Кремль... —- Любий д
- Page 185 and 186:
життєвості. По-друг
- Page 187 and 188:
кретною комбінаціє
- Page 189 and 190:
противаги і вільне
- Page 191 and 192:
ІНФОРМАЦІЙНА МОЗАЇ
- Page 193 and 194:
вважається підтрим
- Page 195 and 196:
ВІД АДМІНІСТРАЦІЇ
Change language