Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

А Ти, Всевидящ еє Око,
Чи Ти дивилося звисока,
Як мордували, розпинали
І вішали —
як мучили лю дей тут, на землі
Тільки наразившись на горе людське, він згадує про Бога:
І все-то те лихо, все, кажуть, од Бога,
Чи вже ж йому любо людей мордувать
Бог як учасник людських справ — тільки такий і існує для Шевченка. І
в залежності від того, чи велика ця участь, мінялось і його ставлення до
Бога. Одного разу він сказав, що ладен співать Богу Осанну, але тільки тоді,
коли людям випаде краща доля: «А до того, — сказав він, — я не знаю
Бога».
Одне слово, стражденних людей цей страждалець полюбив дужче, ніж
Бога. Він ладен зректися Бога, якщо Бог не дає людям щастя. «Ми не раби
Його, ми — люде», — з гордістю нагадує він нам. Щастя людське у нього
найголовніше, і коли цього щастя немає, тоді Шевченко з подивом питає:
«А може, й Сам на небеси смієшся, Батечку, над нами» Якщо так, якщо
там, над світом сміється Бог, то світові не треба Бога. «Коли ж одпочити
ляжеш, Боже утомлений, і нам даси жити» — в’їдливо питає він.
Він по-справжньому набожний і відчуває це своє прометейство, ці свої
зухвалі нагадування Богові про людей, як смертельний болючий гріх, але
каятися у своєму гріху не буде, тому що ці знедолені люди для нього дорожчі
за спасіння душі:
Я так її, я так люблю
мою Україну убогу,
що проклену святого Бога,
за неї душ у погублю!
Він ладен піти навіть проти Бога, якому такий вірний, перед яким розсипає
стільки молитов, — усе заради тих же стражденних людей. Бог для
нього святий, але ці муки навколо ще святіші для нього, і з стражденного
людства він створює начебто нове божество для себе. Ми бачили, як пристрасно
молився він перед приниженими і ображеними! Думати про Бога як
про Сутність усіх речей, як про Начало Начал він ніколи б не зміг. Дикими
здалися б йому слова Сведенборга: «Божественна Могутність існує через
Божественну Істину, що сходить від Божественної Людяності». Всі ці
фіоритури схоластики були незрозумілі йому. Тільки одного разу, в юності,
задумався він про начало речей і про таємницю всесвіту: «куди ж воно
ділось, відкіля взялось»
Але тут же вирішив, що «і дурень, і мудрий нічого не знає», — і раз і
назавжди покінчив з усілякими — для нього — марними питаннями, всією
душею пішовши у великий стражденний світ «умирающих за великое дело
любви».
VI
Отже, ми покинуті Богом, Бог забув про нас, і це найстрашніше, що
тільки знає про Бога Шевченко. Адже з усіляких страждань людських він
чомусь найболючіше відчув саме це: покинутість. Україні стражденних
йому близькі і милі всі, але найріднішими були ті, кого він називав
«сіромахи», «сіроми», — забуті, покинуті люди, і коли читаєш «Кобзар», то
здається, що найтяжче в світі — не голод, не божевілля, не недуга, не
смерть, а саме сирітство, коли тебе відштовхнуть, коли тебе «одцураються»,
і як же має бути страшно, коли від людей «одцурався» їх Бог!
168