Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

речі письменника, а серед них і письмовий стіл, було відправлено на реставрацію.
Відновлюючи меблі, реставратор музею В. І. Рибалко знайшов між нижньою
шухлядою столу і його днищем два зошити. Мабуть, Дніпровський
заховав рукописи, коли виїздив до санаторію, де він і помер від сухот (Ялта,
1 грудня 1934 p.). Майже 60 років довелося чекати щасливого випадку.
Перший зошит — «Микола Хвильовий. Портрет м’ятежника» — має дві
частини, датовані 1930-м і 1933 роками.
До другого зошита під назвою «Микола Хвильовий (чорнові нотатки)
входять п ’ять частин, написаних 33-го року. Дніпровський занотовує: «NB.
Сьогодні, 13.V.1933... М’ятежне серце битись пересталоБ175Ю. Він надавав
великого значення особі й творчості Хвильового у літературному процесі на
Україні. У цей час Дніпровський пише вірш »Умер! Хто каже: вмер", рукопис
якого також знайдено разом із зошитами у столі. М. Наєнко має
підстави вважати цей вірш «важливим документом нашої літературної й
суспільної історії». Подаємо читачам першу частину записів «Микола
Хвильовий. Портрет м’ятежника», написану 1930 р.
Вислови, закреслені автором у тексті, позначені курсивом. Зірочкою
виділено слова, прочитання яких є приблизним, — часом текст не
піддається дешифровці. У дужках залишилося місце для слів, які не пощастило
прочитати. Авторські підкреслення виділено розрядкою.
Тетяна Акказієва,
старший науковий співробітник літературного відділу
Іван Дніпровський
МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ. ПОРТРЕТ М’ЯТЕЖНИКА
Академія безсмертних
(негативи)
Сьогодні їх — дванадцять.
І можливо, що це число не лише випадково збіглось з євангелічним числом
древніх рибалок — апостолів.
Можливо, це нова Зоряна Україна, проступаючи в землю обіцяну, поставила
їх на сторожі свого ясного трудного шляху.
Ось вони, всі особисто, в повному складі — 12.
Якби ми схотіли їх взяти на одну фотографію, вони б розмістилися так:
Курбас, Куліш,
Хвильовий, Тичина
і
Остап Вишня —
театр, драма, проза, поезія, юно-усміхнутий гумор.
По боках, на окремих стільцях, сіли б непоправні екзотичні українські
«індуси»:
Володимир Сосюра і Анатоль Петрицький.
Решта, як завжди, стали б справа наліво, позаду крісел передніх:
За Курбасом — Меллер;
« Кулішем — Арк. Любченко;
« Хвильовим — Йогансен;
« Тичиною — Сенченко;
« Вишнею — Копиленко.
І сказали б ми так, забігаючи в веселу далечінь. Так вони, в такому ж
125