ФІЛОЛОГІЯ XXI СТОЛІТТЯ: ТЕОРІЯ, ПРАКТИКА, ПЕРСПЕКТИВИ

Філоненко З. Л.
аспірант Дрогобицького державного педагогічного
університету імені Івана Франка
АМБІВАЛЕНТНІСТЬ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ
ЯК КЛЮЧОВА ОЗНАКА
ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОЇ
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПРОЗИ
Літературознавці визначають постмодерністську експериментальну
прозу як амбівалентну за своєю природою, тобто таку,
що відкидає саму можливість однозначного сприймання. Саме завдяки
амбівалентності ця література стала «мистецтвом мовчання,
порожнечі, смерті», що створює специфічну мову двозначності,
мовної гри.
Письменники, які творять постмодерністську експериментальну
прозу, як правило, більше зацікавлені бути новаторськими,
ніж зрозумілими. Термін «новаторство» (від англ. innovational
activities, франц. ecsprit novateur, від лат. novator: оновлювач)
трактуємо як «вияв ініціативи, запровадження нових тенденцій у
письменстві, що виникають внаслідок критичного перегляду літературної
традиції». Під терміном «постмодерністська експериментальна
проза» розуміємо постмодерністський прозовий твір
малої форми, для якого характерний новаторський експеримент
у творенні та застосуванні стилістичних засобів різних мовних
рівнів, побудові композиції, залученні тематичних сюжетів, що у
своїй сукупності створюють амбівалентність постмодерністського
художнього тексту.
У постмодерністській експериментальній прозі найчастіше втілюються
різні амбівалентні емоції, такі як: задоволення і невдоволення,
радість і сум, добро і зло, любов і ненависть тощо. Наголосимо,
що саме у такого типу текстах головні герої можуть бути
одночасно зображені і як ненависні, огидні істоти, і як приємні та
доброзичливі. Замість того, щоб подати послідовно вибудований
сюжет художнього твору, автори-експерименталісти перескакують
з думки на думку, розгалужуючи основну сюжетну лінію різними
відхиленнями, вдаються до мовної гри, перекручуючи лексичні значення
слів та синтаксис складних і простих речень в непередбачений,
неочікуваний для читача спосіб. При цьому у тексті містяться
111