ФІЛОЛОГІЯ XXI СТОЛІТТЯ: ТЕОРІЯ, ПРАКТИКА, ПЕРСПЕКТИВИ

Самочорнова О. А.
Викладач ЖДУ ім. І. Франка
ФОРМАЛЬНІ МОДЕЛІ АППОЗИТИВНИХ
КОНСТРУКЦІЙ В АМЕРИКАНСЬКОМУ
ГАЗЕТНОМУ ДИСКУРСІ
В англомовній традиції аппозиція (лат. appositio – ad («поряд»)
та positio («розташування»)) визначається як граматична
конструкція, що складається з двох елементів (переважно іменникових
словосполучень), розташованих поряд один з одним. Причому
один з елементів, а саме аппозитивний елемент, слугує
задля визначення іншого – стрижневого елементу.
Наявність цих двох елементів є базовою формальною характеристикою
аппозитивних конструкцій. Однак, як засвідчив аналіз
структурних моделей аппозитивних конструкцій, у їх складі може
бути два аппозитивних елементи. Це дозволяє диференціювати
формальні моделі за критерієм кількості елементів на двокомпонентну
(один аппозитивний елемент) та трикомпонентну (два
аппозитивні елементи). Перша модель кореспондує з препозитивною
та постпозитивною, а друга – з препозитивно-постпозитивною
структурною моделлю. Наприклад:
• двокомпонентна модель: Defense Secretary Robert M.
Gates reviews printed-out PowerPoint slides at his morning staff
meeting, although he insists on getting them the night before so
he can read ahead and cut back the briefing time. (The New York
Times, Apr. 26, 2010)
• трикомпонентна модель: WASHINGTON — General
Stanley A. McChrystal, the leader of American and NATO
forces in Afghanistan, was shown a PowerPoint slide in Kabul
last summer that was meant to portray the complexity of American
military strategy, but looked more like a bowl of spaghetti. (The
New York Times, Apr. 26, 2010).
Другим критерієм типології форм аппозитивних конструкцій
вважаємо розташування їх елементів.
Як правило, стрижневий елемент й аппозитивний елемент аппозитивної
конструкції йдуть один за одним – у цьому випадку
маємо контактну модель аппозитивної конструкції, наприклад:
Watching him beside Poland’s prime minister, Donald Tusk,
I thought of François Mitterrand and Helmut Kohl hand-in-hand
91