ФІЛОЛОГІЯ XXI СТОЛІТТЯ: ТЕОРІЯ, ПРАКТИКА, ПЕРСПЕКТИВИ
ФІЛОЛОГІЯ XXI СТОЛІТТЯ: ТЕОРІЯ, ПРАКТИКА, ПЕРСПЕКТИВИ
ФІЛОЛОГІЯ XXI СТОЛІТТЯ: ТЕОРІЯ, ПРАКТИКА, ПЕРСПЕКТИВИ
You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
Присяжнюк Л.Ф.<br />
Докторант КНЛУ<br />
Змінені стани свідомості<br />
як міждисциплінарна проблема<br />
Характерною особливістю сучасних студій художньої семантики<br />
поряд зі спрямованістю на розкриття прихованих текстових<br />
смислів є акцент на вивченні різних проявів особистості, включеної<br />
у створення, сприйняття та інтерпретацію тексту. Одним з таких<br />
ракурсів є інтерес до психічних і психологічних станів, зокрема до<br />
змінених станів свідомості (ЗСС).<br />
У психології ЗСС трактуються як нетривалі непатологічні психосоматичні<br />
стани, які виникають у психічно здорових людей під<br />
впливом зовнішніх і внутрішніх факторів. Такі стани суб’єктивно<br />
розпізнаються самою людиною чи стороннім спостерігачем як відхилення<br />
від нормального стану.<br />
Ми зосереджуємося на тлумаченні ЗСС як художнього втілення<br />
альтернативних форм свідомості в сукупності вербальних<br />
і персонажних образів у ракурсі зображення й інтерпретації перебігу<br />
психічної діяльності творчої особистості та харизматичної<br />
особистості лідера.<br />
Вивчення особливостей втілення ЗСС в художньому дискурсі<br />
потребує особливого підходу до цього явища, оскільки образний<br />
ряд і відповідні когнітивні структури, зокрема текстові концепти,<br />
що знаходять своє відображення в художньому тексті, відрізняються<br />
від власне мовних когнітивних структур за своїм змістом<br />
і формою. Окрім того, художній текст не містить безпосередніх<br />
вербальних маркерів цього психічного явища – його вияви, що<br />
мають дифузний характер, не ідентифікуються, а реконструюються.<br />
Це ставить перед дослідником додаткове завдання розробки<br />
спеціальної методики такої реконструкції із залученням лінгвопсихологічного<br />
підходу до аналізу текстових явищ.<br />
Лінгвопсихологічний підхід до аналізу мовних та текстових<br />
явищ з’явився порівняно нещодавно і розвивається в межах мовознавчої<br />
школи, очолюваної професором В. З. Дем’янковим. У рамках<br />
цього напряму лінгвопсихологія трактується як наука, предметом<br />
вивчення якої є людська ментальність і духовність, які розглядається<br />
крізь призму мови.<br />
У більш спеціальному смислі, якого притримуємося ми, лінгвопсихологію<br />
доцільно розуміти як галузь філології, об’єктом якої<br />
89
Change language