ФІЛОЛОГІЯ XXI СТОЛІТТЯ: ТЕОРІЯ, ПРАКТИКА, ПЕРСПЕКТИВИ

вважати - важити); ввись – вись (прислівник та іменник);
Ганна (ім’я) – гана (іменник); Чи Таня – читання) (у груші
– у грушші (іменник, однина та іменник, множина Місцевий
відмінок); у суді – у судді (іменник, однина Знахідний відмінок
та іменник, однина Знахідний відмінок).;
б) форморозрізнювальну: відмінювання іменників: слова жіночого
роду 3 дієвідміни в Орудному відмінку: суть – суттю,
цвіль – цвіллю, гусінь – гусінню, безліч – безліччю, міць – міццю,
розкіш – розкішшю);
в) асимілятивну гемінацію: (віддати, дам матері, оббити,
роззути, кіннота).
г) асиміляційну: (волосся, колосся, узбережжя, узбіччя, благополуччя,
знаряддя, каміння, зілля, знання, навмання, лляний,
бовваніти, овва, бадилля, ввіч на ввіч).
У німецькій мові ґемінація виконує такі ж функції:
а) словорозрізнювальну: (der Ofen – offen (іменник та прикметник);
sonst – sonnst (сполучник та дієслово 2 особи однини);
der Boden – der Bodden (іменник та іменник); das Koma
– das Komma (іменник та іменник); kam – der Kamm (дієслово
минулий час та іменник); man – der Mann (безособовий займенник
так іменник); du hast – du hasst (haben – hassen) (дієслово
та дієслово); ich haste – ich hasste (hasten – hassen) (дієслово
теперішній час та дієслово минулий час); der Wal – der Wall
(іменник та іменник); ist – isst (дієслово 3особи однини від
дієслова sein та дієслово 2 або3 особи однини від дієслова essen)
der Star – starr (іменник та прикметник); beten – betten – die
Betten (дієслово – дієслово та іменник множина).
б) форморозрізнювальну: (nehmen – nimmt; treten – tritt)
в) асимілятивну гемінацію: (annehmen, am Mittag, abbauen,
mitteilen)
г) асиміляційну: (die Sippe, die Spinne, die Robbe, bibbern, zittern,
lassen, boddern, die Masse, der Löffeln, die Amme, der Kaffee)
При аналізі спостерігалася дистрибуція ґемінованих приголосних.
Гемінація виникає а) у межах однієї морфеми, б) на стику
двох морфем, в) на початку і в кінці слова, г) на стику двох слів.
Гемінація в українській мові виникає в інтервокальному положенні
між голосними переднього та заднього ряду. Приголосні [л],
[н], [д], [т], [з], [с], [т], [ч], [ж], [ц], [ш] можуть між голосними
гемінувать, тобто у межах однієї морфеми (на пр., – знання, суддя,
життя, узбіччя та між голосними заднього ряду – [в] овва,
бовваніти).
13