ФІЛОЛОГІЯ XXI СТОЛІТТЯ: ТЕОРІЯ, ПРАКТИКА, ПЕРСПЕКТИВИ

носити характер дихотомії (чи...чи...). Комунікант знаходиться або
в межах «свого», або в межах «чужого», при цьому культурні коди
жодним чином не поєднуються, не перетинаються. Комунікація, як
правило, відбувається за рахунок невербальних комунікативних
компонентів. Як можна побачити, дані характеристики повністю
співпадають із етапом етноцентризму розвитку ПДО.
По-друге, відношення між «своїм» та «чужим» можуть бути
охарактеризовані як дипластичні (і...і...). Комунікант може поєднувати
культурні коди, перемикати їх в залежності від ситуації.
І хоч межа між «своїм» та «чужим» зберігається, вона не є неподоланною
перешкодою для комуніканта, слугуючи скоріше засобом
категоризації у свідомості. У цьому випадку змістова складова характеру
взаємодії «свого» та «чужого» співпадає із параметрами,
що ми приписуємо етапу етнорелятивізму.
Отже, характер відношень між «своїм» та «чужим» носить
пояснювальну силу відносно характеру комунікативної поведінки
полікультурної дискурсивної особистості в залежності від етапу її
розвитку (етноцентризму або етнорелятивізму).
Перспективним видається подальше дослідження особливостей
організації міжкультурного дискурсу, визначення закономірностей
співвіднесеності культурних кодів, у межах яких особливу увагу
слід приділяти взаємодії вербальних та невербальних комунікативних
компонентів.
Список використаної літератури:
1. Карасик В.И. Лингвокультурная концептология: учебное пособие
/ Карасик В.И., Красавский Н.А., Слышкин Г.Г. – Волгоград:
Парадигма, 2009. – 116 с.
57