ФІЛОЛОГІЯ XXI СТОЛІТТЯ: ТЕОРІЯ, ПРАКТИКА, ПЕРСПЕКТИВИ

Значення «одиниці» знайшло своє відображення також у демінутивних
суфіксах, виходячи із семи «зменшення».
У свн. мові форми числівника eins та неозначеного артикля
еіп граматично вже починають розрізнятися, хоча семантично та
функціонально у багатьох випадках ще збігаються. Вона зберігає
свою флективність і до нашого часу, як і її аналог – давньоукр.
единъ > укр. один. Семантично дана лексема в обох мовах передає
у першу чергу значення «один із...», а також відокремленість
і відмежування, самотність через втрату партнера після поділу
бінарна, виокремлення за певною ознакою та виражає процес індивідуалізації.
Від даних лексем і в укр., і в нім. мовах були утворені
заперечні займенники, хоча і в різні історичні періоди. Яскраво
проявляється у текстах свн. періоду суфікс -іп- < іє. *oi-n-os для
вираження посесивності та матеріалу виготовлення, що характерно
передусім слов»янським мовам і не збереглося у нвн. мові, а також
у функції демінутива та показника жін. роду, в укр. мові – також
чол. роду. На відміну від нім. мови морфема -ин- може виступати
повнозначною основою неозначеного займенника чи прислівника зі
значенням «хтось», «якийсь», «інший», вказуючи на протилежну
особу чи предмет, не називаючи їх (напр. інший, деінде, інколи,
інок, іноземний і т. д. )
Реалізація числа «1» через протокорінь іє. *sеm- в обох розглядуваних
мовах проявляється у словах із семантикою об»єднання,
збирання елементів в одну групу. Словоформа давньоукр. самъ >
укр. сам виступає переважно рефлексією мовця і виражає активного
Я-діяча, що у нім. мові передається за допомогою лексеми selber.
Лексема sam вживається також у свн. мові у функції сполучника
порівняння, виражаючи семантику подібності, аналогічності, рівнозначності.
В укр. мові від даного архетипу утворився префікс су-,
що виражає зв»язок, з»єднання чого-небудь.
Одним із варіантів реалізації числа «1» у герм. мовах виявляється
також морфема wen / wan < *k w аnа «частина». Часто цей
формант корелює із поняттям «людина».
Для новітнього часу характерним є те, що поняття одиничності
пов»язане напряму із концептом цілісності та структурної неподільності,
що є відмінним від дуального мислення давньої людини.
Список використаної літератури:
1. Мажюлис В. П. Индоевропейская децимальная система
числительных / В. П. Мажюлис // Вопросы языкознания. – 1956.
– № 4. – С. 53–59.
76