ФІЛОЛОГІЯ XXI СТОЛІТТЯ: ТЕОРІЯ, ПРАКТИКА, ПЕРСПЕКТИВИ

є мова та текст як засоби збереження, накопичення і трансляції
знань про навколишній світ, людину та її психіку, що підлягають
концептуалізації, категоризації та вербалізації, тобто осмисленню,
систематизації й омовленню у словесних і текстових формах.
Попередньо, пропонується такий алгоритм аналізу ЗСС у художньому
тексті: виділення фрагментів, що містять описи ЗСС творчої
та/або лідерської особистостей персонажів, на основі ідентифікації
чинників ЗСС і психо-емоційних симптомів, які супроводжують ці
стани. На другому етапі шляхом контекстуально-інтерпретаційного
аналізу встановлюється корпус засобів вербального втілення ЗСС в
словесно-образній системі художнього тексту. Наступний етап аналізу
ЗСС передбачає звернення до персонажної системи твору, що,
в свою чергу, пов’язано з необхідністю перегляду ролі персонажних
образів у лінгвістичних дослідженнях художнього тексту. Персонаж,
що перебуває у зміненому стані свідомості, розглядається одночасно
як віртуальна мовна особистість, певний психологічний тип
і складник образної системи художнього тексту, в якій письменник
втілює своє уявлення про творчу та/або лідерську особистість й
особливості перебігу творчого чи близьких до нього за психо-емоційним
напруженням процесів, що передбачають входження у ЗСС.
Список використаної літератури:
1. Демьянков В. З. Лингвопсихология как раздел когнитивной
лингвистики, или: Где эмоция – там и когниция / В. З. Демьянков ,
Л. В. Воронин , Д. В. Сергеева, А. И. Сергеев // С любовью к
языку: сб. научн. тр. – М.: Институт языкознания РАН; Воронеж:
Воронежский госуд. ун-тет, 2002. – C. 29-36
90