Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

PravOA_1-cut.qxd 20.02.2007 13:40 Page 113жах. Її обмежують завдання на проектування, фінансові можливості замовника,будівельні норми, правила забудови, цензура, рівень власного таланта і компетентності.Але зовнішніми обмеженнями виступають саме правові і нормативніобмеження.Рівність як правова категорія. Одним з головних компонентів і вимогсправедливості є рівність. Це одна з історичних категорій етики. Постановка питанняпро рівність усіх людей — досягнення епохи перших соціальних революцій.До того воно фіксувалося лише в межах тієї або іншої соціальної групи. Рівністьіснувала усередині каст, станів, класів. Не могло йтись про рівність між ними яктаку: «природа споконвічно створила людей нерівними» 29 . Тим часом для архітектурипринципово важливим є розуміння відносності фізичної нерівності людей. Уфізичному плані архітектура сама завжди виходила з їхньої рівності, типовості,усередненості. Вона порівняно нещодавно помітила інвалідів, тобто людей, фізично«нерівних» поміж іншими.З іншого боку, сама архітектура є джерелом нерівності. Будинки не дорівнюють,не є рівні один одному; вулиці не є рівні одна одній. Тому фундаментальноюпроблемою архітектури є обмеженість кращого. Усі вікна раціонально виконаногобудинку не можуть забезпечувати краєвид моря. Навіть у церкві є кращімісця, і етичною проблемою є забезпечення не рівності місць, а справедливого їхрозподілу. Певною мірою архітектура здатна згладжувати це протиріччя,скажімо, ухилом у партері, що робить місця більш рівноцінними для огляду сцени.Рівність як в етиці, так і в архітектурі завжди є відносною. Немає абсолютнорівних (тотожних) людей, груп, моральних проблем і архітектурних об’єктів.Навіть дві квартири однакової площі будуть нерівними через різне розпланування,а якщо і розпланування однакове, вони будуть розрізнятися за видом з вікна,інсоляцією, сусідами і т. ін. Там, де є тотожність, нема чого говорити про рівність.Сама постановка питання про рівність свідчить про її дефіцит чи перекручування.Рівність, на відміну від тотожності, завжди є динамічною, це рух до більш повноїрівності від менш повної. Чи інакше: це зм’якшення проблем, котрі сприймаютьсяяк нерівність. Тут рівність розуміється як певний діапазон схожості. Люди,які мають схожий соціальний статус, мають подібні права, можливості й умовиіснування. Рух до рівності припускає насамперед розширення діапазону соціальноїрівності.Будинок не лише зовні підкреслює соціальний статус власника, але і внутрішнійпростір у ньому є підлеглим до виконання певної соціальної ролі. Однимз етичних джерел «сучасної» (тобто «інтернаціональної») архітектури, безсумнівно,було прагнення до соціальної нейтральності, відсутності зовнішніх атрибутівнерівності. Внутрішній простір будинку теж соціально розмежований, ієрархізований.Входячи в будинок офісу солідних фірм і корпорацій, відштовхуючисьвід ієрархії внутрішнього простору будинку, відразу можна визначити, де місцероботи начальника, а де — підлеглих. Особливо відрізняється внутрішній простірРОЗДІЛ ДРУГИЙАрхітектура як об’єкт права113