Повний текст - Інститут проблем сучасного мистецтва

PravOA_2.qxd 20.02.2007 13:44 Page 248При забудові вільних територій їх функціонально-розпланувальна і архітектурно-простороваорганізація, поверховість житлових будинків приймаються відповіднодо архітектурно-розпланувальних особливостей і вимог забудови міста з урахуваннямсанітарно-гігієнічних, протипожежних, демографічних, архітектурно-композиційнихі інших вимог, рівня інженерного устаткування, місцевих умов будівництва.Житлову забудову, особливо в великих містах, необхідно розміщувати в зонахпішохідної доступності зупинок міського транспорту (з радіусом доступності, якийне перевищує 500 м). Поза цією зоною допускається розміщувати дитячі дошкільніустанови, школи, фізкультурні майданчики, автостоянки, гаражі.При детальному розплануванні території та містобудівному обґрунтуваннінеобхідно користуватися Правилами розподілу житлової території кварталу(мікрорайону). Межами кварталу (мікрорайону), як правило, є червоні лінії магістральнихабо житлових вулиць, проїзди або лінії регулювання забудови. Кварталрозподіляється на ділянки забудови різного функціонального призначення, визначеногоу містобудівній документації, які знаходяться в державній, комунальній таприватній власності. Лінію регулювання забудови, якщо вона не визначена вмістобудівній документації, визначають за умов додержання нормативних відстанейдо червоних ліній, інших існуючих елементів, щодо яких встановлюються обмеженняна використання територій згідно з вимогами чинного законодавства,державних будівельних норм.Житлову територію кварталу (мікрорайону) розподіляють на земельні ділянкиприбудинкових територій окремих житлових будинків. Житлова територія —це частина території кварталу (мікрорайону), де розташовані житлові будинки,озеленені двори для відпочинку населення та ігор дітей, господарські майданчики,автостоянки, під’їзди до будинків, місця для проїздів пожежних машин, а такожозеленені смуги між червоною лінією і лінією регулювання забудови. До складужитлової території не включають ділянки об’єктів загального користування аботакі, що надані громадянам та юридичним особам у приватну (спільну) власністьчи мають бути у державній (комунальній) власності згідно з законодавством.Нормативні особливості організації житлової забудови. Цей аспектвже здобув ретельного опрацювання у науковій літературі. Більше того, цей аспектє чи не найбільш розробленим у царині нормативного регулювання організаціїсельбищної територій. Один перелік авторів, які займалися розробкоюцього питання, посів би декілька сторінок (без перебільшення). Це зумовленотим, що питання раціональної організації житлових територій — головна темаархітектурних дисертацій протягом останніх 40 років. Для встановлення «реперноїточки» назвемо хоча б останню роботу — монографію канд. архітектури Л. В.Яременко «Планировка и благоустройство жилых территорий» (Київ, 2004).У зведеному переліку нормативні особливості організації житлової забудовиможуть бути подані у такому вигляді (за ДБН 360-92 «Планування й забудоваміських та сільських поселень» та Правилами забудови Києва).ПРАВОВІОСНОВИ АРХІТЕКТУРИ248